Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Винарня "Курінь"Фото: особистий архів Миколи Халупенка
Ізраїльтяни цінували херсонське кошерне вино
Херсонська винарня “Курінь” працювала понад 13 років. Власник Микола Халупенко каже, що до великої війни приділяв максимальну увагу сімейній справі. Виноградники розміщуються на схилах кар'єру з глини та вапняку, ростуть без штучного поливу, що робить кожну ягоду максимально солодкою з неймовірним смаком.
“Природні умови у нас майже ідентичні кримським — там теж гори й глина. Ми довго шукали себе, а потім зробили ставку на сухі вина й на десертні. Тому що десертні вина ніхто не робить, позаяк нема таких температурних режимів, як у нас. В основному ми використовували сорти каберне, шардоне та мускат білий”, - говорить Микола Халупенко.
На виноградниках
Через деякий час винарня “Курінь” підписала контракт з Арабськими Еміратами на постачання мускату “Софія”, а також почала випускати кошерне вино для Ізраїля.
“Кошерне — це максимально органічне вино з необробленого винограду, яке замовляли ізраїльтяни.
Вони надсилали свого технолога, який контролював врожай. А коли вже ягоду треба було подрібнювати, то працювали тільки їхні представники. Вони навіть просили всіх наших робітники залишати винарню — така традиція. Міг залишитись тільки мій син та я, і ми вдягали ярмулки. Без цього ніяк”, — розповідає винороб.
За рік, каже винороб, “Курінь” із сорока гектарів виноградника виробляв від 50 до 100 тонн вина, залежно від урожайності.
“Виноград не потрібно поливати, бо тоді ягода не така солодка й смачна — виноград розбавляється. Тому ми збирали невеликий врожай”.
Зруйноване ворожими обстрілами господарство
Окупанти постійно вимагали вино, стріляли в бочки
24 лютого 2022 року родина була на винарні, яка розташована неподалік від Антонівського моста. Виноробу подзвонили друзі з Києва й попередили, що найближчим часом у них може висадитись десант, позаяк локація знаходиться впритул до кримської траси.
“До мене підійшли хлопці у військовій формі й запитали: “Ви за кого?”. Я відповів, що тут такі питання не ставлять. Вони шукали прихистку і я їм запропонував залишитись. На ранок вони сказали: “Ми пішли в бій, а ви краще тікайте звідси”.
Ворожі ракети у виноградниках
Микола Халупенко розповідає, що родина встигла виїхати в місто. А на наступний день охоронець подзвонив і сказав, що зайшли російські окупанти. Винарню розграбували: десятки тон вина й всю техніку росіяни вивезли.
Ще під час окупації Микола Халупенко приїздив на власну винарню, не боячись ворога, щоб забрати деякі речі й документи. Чоловік каже, що окрім окупантів, будинок родини грабували ще й місцеві мародери.
“Вперше після евакуації я приїхав і дивлюсь — стоїть “Курінь” наш, винарня, плаче: “А що ж ти мене кинув, Миколо?”. І тут із дверей біжить жіночка, на шиї у неї туфлі, на плечі накинутий полу шубок норковий моєї дружини. Вона побачила мене — й бігти. А позаду виїжджає російський танк. Оскільки вона біжить, то окупант вискакує з танка і питає в мене: “Хто це така?”. Я кажу, що мародери. Він бере автомат і направляє на неї. Я падаю йому на автомат. Він: “А ти хто такий?”. Я кажу, що хазяїн. “А ти чо мародьоров жалєєш, дурак?”, — пригадує Микола.
В нас стріляли лнровці
Винороб каже, що окупанти постійно вимагали вино, стріляли в бочки, виливаючи на землю напої, в які вкладалося багато сил і часу. Щоб вивезти деякі особисті речі й забрати документи, довелося пережити ворожий обстріл.
“Ми з дружиною вже виходили з будинку, під'їхав КамАЗ з якимись ЛНРівцями, як я зрозумів, і, дізнавшись, що ми господарі винарні, вони почали стріляти по нас з автомата — трішки вище голови. Жінка впала на підлогу, а я руки підняв. Я, в принципі, звик там ходити з піднятими руками. Вони кажуть: “Ми там в Луганскє страдаєм, а ви тут жируєтє”, — розповідає Микола Халупенко.
Щобільше, господар виноградника доглядав за молодою лозою в окупованому господарстві. Кілька разів “сапав”виноград, який заріс бур'янами.
Зараз родина продовжує жити під ворожими обстрілами — у друзів в Антонівці, позаяк своє житло втратила.
Ворожі ракети
Виноградник обійшли квадратом фортифікації
Попри те, що цю частину Херсонщини деокупували, все ж таки, як у 2023 році, так і в цьому, каже винороб, все ще не вдається відновити винарню через несприятливі обставини. Це і ворожі обстріли, що не вщухають, а також фортифікаційні споруди, які заважають обробляти виноград.
“Проходить 2023 рік і мені кажуть, що будують фортифікаційні споруди. Я виходжу, бачу техніку й чую, що будуть рити саме через виноградник — по діагоналі. Ми з дружиною вийшли, ще були друзі, які мене підтримали. Я кажу: “Обійдіть виноградник”. І вони обійшли квадратом. Але що тільки мені не казали...”, — розповідає винороб.
Фортифікаційні споруди у винограднику
Втім, крім протитанкових ровів і окопів, є й інші елементи фортифікацій. Наприклад, “зуби дракона” поставили прям на полі з виноградом: “Звичайно, я тепер не можу його обробляти. А днями протягнуть колючу проволоку. Тож заїхати не можна буде”.
Нещодавно Микола Халупенко у зверненні до Херсонської військової адміністрації висловив сподівання, що справа "не застрягне на півдорозі" і що ніхто не буде мститися аграріям за розголос. Навпаки, він сподівається, що влада не обмежиться одиничним випадком, а розробить кейс — як задовольнити й потреби села, і потреби армії. Халупенко висловив надію, що Херсонська обласна військова адміністрація проконтролює і допоможе місцевим аграріям "воскреснути та працювати на користь і радість всім".
Він наголосив, що перемога неможлива без відродженого села, і поставив риторичне запитання: "За що тоді війна, якщо ми ставатимемо слабші через самогубні дії?"
Халупенко нагадав про втрату брендів: "Ми тимчасово втратили уже такі бренди як Бахмутське (Артемівське) шампанське, винарні Трубецьких, кримську Масандру, Коктебель, Бахчисарай… Хіба можна розкидатися третьою у світі по якості винарнею тут, на Херсонщині? Ні!”
Микола Халупенко
Однак чоловік не впевнений, що це звернення належним чином подіяло. Микола Халупенко підкреслює, що врожай винограду був і минулого року, і цього. Втім, зібрати його не вдається.
