Через війну в Україні, Оля, як і багато інших українців, була змушена покинути свій дім. Попри відстань і час, вона зберігає в пам'яті яскраві моменти з життя в Новій Каховці: подумки прогулюється вулицями міста, згадуючи шлях від будинку до школи, заходячи в супермаркет і пригадуючи розташування товарів на полицях. Ці спогади переносять її в дитинство і юність, адже доросле життя в Новій Каховці для неї так і не настало.
Одним із найяскравіших спогадів є побачення з другом, коли вони, не маючи грошей, вирішили прогулятися до гідроелектростанції та пройтися лісом біля неї. Ці моменти викликають в Олі особливі емоції, які вона досі не змогла відчути де-інде.
Оля також згадує кумедний випадок з дитинства, коли вона з подругою пішли до магазину Watsons перед уроком музики. Дівчата бавилися з косметикою, але при виході з магазину спрацювала сигналізація. Виявилося, що подруга Олі вкрала лаки для нігтів, і Олі довелося віддати всі свої гроші, призначені на урок музики та хліб, щоб заплатити за них.
Під час війни Оля надала Новій Каховці образ своєї подруги.
Вона відчуває провину за те, що не може бути поряд з рідними в цей складний час і часто спілкується з тими, хто залишився в Новій Каховці.
«Мій дім на мапі» — проєкт, що перетворює геотеги на живі історії та спогади про улюблені місця. Інші відео про Нову Каховку дивіться тут.