Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
«Їх переміщення ми спостерігали в реальному часі»
До повномасштабного вторгнення відеограф Максим жив та працював у Миколаєві. Буквально за два місяці до лютого 2022 року повернувся до Вознесенська де живе й досі.
«Те, що наближається щось серйозне я зрозумів ще тоді, коли США вивезли своє посольство з Києва до Львова (про це стало відомо 14 лютого 2022 року,- ред.). Але до останнього хотів вірити, що все ж знайдуть якесь політичне рішення й вдасться уникнути повномасштабного вторгнення. Мені здавалось, що якщо щось і почнеться, то це буде десь на Донбасі й до нас не дійде», – розповідає Максим.
За словами художника та підприємця Андріяна Ізмайлова, відчуття того, що ось-ось почнеться щось важливе буквально висіло у повітрі. За день до того, як росіяни увійшли в місто, Вознесенськ ще жив мирним життям. А навколо вже було багато військових, вони готувались, займали бойові позиції, їздили БТРи з солдатами, вантажівки.
Андріян Ізмайлов в укритті
«Військові – 80-та бригада, ще зовсім хлопчаки. Мене вразило те, що вони були дуже добре екіпіровані – в касках, бронежилетах, з раціями, в навушниках, окулярах. Гарно», – згадує Андріян Ізмайлов.
«Ми вас захистимо»
Вже 2 березня росіяни увійшли у Вознесенськ. Це не було несподіванкою, до цього готувались заздалегідь, для захисту міста зокрема прибула 80-та бригада, з місцевих жителів укомплектували територіальну оборону. До останньої намагався потрапити до ТрО й Андріян: «Пішов туди й побачив велику чергу з охочих взяти до рук зброю. Було там багато знайомих, яких я й раніше вважав хорошими людьми – переконався в цьому ще раз».
Вознесенськ під час повномасштабного вторгнення у 2022 році
Заходили російські війська з зі сторони мікрорайону Болгарка. Там їх вдалось локалізувати завдяки підриву двох мостів: залізничного через річку Південний Буг та автомобільного через річку Мертвовод, який відкриває шлях до Південноукраїнської АЕС, Миколаєва та Одеси. Мости замінували заздалегідь.
Вознесенськ під час повномасштабного вторгнення у 2022 році
Зав’язались вуличні бої. «На честь героїчної 80-ї бригади у нашому місті назвали вулицю. Вони буквально відстояли місто. Вночі пробирались на ворожу територію й знищували їх там. Хоча звісно, усіх подробиць ми наразі не знаємо», - коментує Андріян Ізмайлов.
«Відносно швидко вдалось вигнати росіян з Болгарки – частина колони зупинилась на околицях міста у районі заправки, інші відступили в поля де їх «наздогнала» українська артилерія. «До нас же не всі дійшли. По тих колонах, які вийшли з Криму в цьому напрямку працювали наші «котики» (як кажуть), тому до нас дійшла лише частина», - додає Максим.
Українці виявились не «адін народ» з росіянами
На думку наших спікерів, росіяни прорахувались з тим, що розраховували на підтримку місцевих й відсутність спротиву: «Вони люблять говорити, що ми «адін народ», а виявилось, що ми іншої думки й свобода та незалежність для нас важливі. Можливо у них була інформація про те, що народ їх підтримає, а ЗСУ розсиплеться. Росіяни ж люблять маніпулювати й розділяти наше суспільство на народ, владу, армію. То все «нацисти», а народ чекає на «асвабадітелей». Це був їх основний прорахунок», - вважає Максим Скляренко.
Натомість влада Вознесенська, місцеві жителі й українські військові за короткий термін змогли мобілізуватись й діяли чітко та злагоджено – кожен на своєму місці. На базі Міського будинку культури був сформований цілодобовий волонтерський хаб де працювала столова для військових.Тут можна було випити чаю, кави, поїсти, було де заночувати. «Містяни несли сюди все – одяг, їжу. І ось тоді я відчув, що ми одна сім'я. Влада, містяни й військові стали єдиним організмом. Страх у людей був і це нормально, але було бажання дати відсіч ворогу.
Волонтерство протягом перших місяців повномасштабного вторгнення
Коли підірвали мости, я побачив військових, їх настрій та рішучість не дати ворогу пройти далі і я довірився ЗСУ, як і сьогодні я вірю в них», - пригадує Максим.
Волонтерство протягом перших місяців повномасштабного вторгнення
Щойно Болгарку звільнили – волонтери вирушили туди з гуманітарною допомогою, адже місцеві фактично перебували в тимчасовій окупації: «Я вперше побачив реальну картину війни, коли ми їхали й на шляху нам всюди траплялась спалена техніка, розкидана зброя, лежали тіла росіян. Тоді я побачив як виглядає смерть на війні», - пригадує свої перші враження від побаченого Максим.
Вознесенський художник Андріян Ізмайлов одразу виїхав туди з метою зазнимкувати усе для історії: «Я поїхав місцями боїв – ще горіли БТРи, біля танків валялись трупи росіян, обгризанні собаками. Багато цікавих фотознімків зробив я тоді».
Роботи Андріяна Ізмайлова
Роботи Андріяна Ізмайлова
Частина цих знімків та емоції від побаченого послугували натхненням для написання художником низки картин, які згодом вдалось зібрати у виставку під назвою «Вознесенськ – війна і мир». «За знімком з БТРом у вогні я написав картину. Згодом зателефонував мій товариш й сказав, що я маю подарувати йому цю картину. З цим БТРом в нього пов'язана ціла історія — саме з ним він воював і на тому місці отримав поранення».
Роботи Андріяна Ізмайлова
Місто, що затамувало подих після звільнення
Після звільнення, Вознесенськ ще якийсь час оговтувався: «В моєму офісі стоїть ксерокс, і люди з Болгарки приходили й розповідали різні цікаві та страшні історії – як вони жили під час тимчасової окупації, як горіли будинки, стрілянина була під вікнами, танки вулицями їздили.
Одна жінка з Совхозу (це коли в місто їхати зі сторони Єланцю) розповіла: їх двоє пенсіонерів їхали в машині, коли почалась стрілянина. Вони забігли й сховались у підвалі. Дідусь вирішив згодом піднятись й подивитись, що ж там відбувається, його вбило уламком й він скотився сходами назад. Жінка чотири дні фактично прожила з трупом, бо не мала можливості вийти назовні. Там стріляли й вона не розуміла, що відбувається», - розповідає Андріян.
Вознесенськ під час повномасштабного вторгнення у 2022 році
В місті було тихо й порожньо – частина місцевих виїхала ще від початку повномасштабного вторгнення, у місті не було роботи, люди сиділи по хатах.
Життя триває, як триває й активне відновлення
«Щойно звільнили Херсон – життя в місто повернулось: бізнес запрацював, відкрились кафе. Центр Вознесенська – це ринок, і це напевно найбільший показник життя в місті, відразу з'явилися люди на ринку, відкрились магазинчики, бабусі з'явилися зі своїм товаром. Це таких своєрідний маркер переломного моменту», - пригадує художник.
Міські толоки Фото: Міська рада Вознесенська
Сьогодні Вознесенськ знову нагадає себе до війни: відкрилось багато нових закладів, за словами мера за рахунок внутрішньо переміщених осіб навіть зросла чисельність населення.
Патріотична культурно-мистецька акція "Ми вистоїмо!" у будинку культури Фото: Міська рада Вознесенська
За словами Андріяна Ізмайлова, тривають відновлювальні роботи, зокрема й двох підірваних мостів: «Завершують міст через Мертвовод. Вже всі прольоти встановлені, огорожа, ліхтарі. Тепер це гарний й сучасний міст. Обіцяють відкрити вже цього літа».
Відновлення Вознесенська
Війна триває й поступово нагадує про себе ракетами та вибухами за містом. Проте, за спостереженнями Максима Скляренка, містяни поступово вчаться перемикати свою увагу на побутові проблеми: «У людей змінилось ставлення до війни. Я продовжую волонтерити й помітив, що в перший рік повномасштабки не було проблем зі зборами, незалежно від суми, на відміну від зборів сьогодні. Не можу назвати точну причину цього – чи просто люди збідніли, чи звикли вже до війни. Не знаю.
Мабуть, люди можуть звикнути до всього. Зараз їх більше турбують графіки вимкнення світла, наявність чи відсутність води. Можливо, так мозок людини оберігає себе, щоб не зійти з розуму».
