Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
З Олексієм ми поговорили про Херсонщину до повномасштабної війни й сьогодні, і, звісно, про окупацію та евакуацію.
Олексій Козюренко - журналіст, активіст, громадський діяч
До речі, Олексій у 2021 році отримав від "О, Море" відзнаку "Вони змінюють Південь".
Як окупанти зайшли в Лазурне
Журналісту довелося покинути Лазурне в середині весни 2022 року, позаяк берег захопили окупанти.
За офіційними даними, від початку російського вторгнення в Україну територія Херсонської області перебувала під ударами збройних сил Росії. У перший день вторгнення, 24 лютого 2022 року, російська армія перейшла адміністративний кордон Херсонської області з анексованим Кримом та розпочала окупацію регіону. На початку березня Збройні сили України втратили контроль над обласним центром — містом Херсон; російські війська окупували практично всю територію області.
Окупація Херсонщини
В Лазурному окупанти були приблизно через два тижні. Як і на всіх окупованих територіях, росіяни шукали перш за все місцевих колаборантів і створювали власні адміністрації.
“З ними на співпрацю пішов наш колишній сільський голова Лазурного. Він кудись їх повозив по Лазурному, а потім вони виїхали. Пізніше окупанти повернулись і колишній мер оселив їх на самому головному місці — стратегічно зручному для них — це база відпочинку “Чайка”, який знаходиться біля острова Джарилгач. Там на долоні все Лазурне”, — розповідає журналіст.
База відпочинку "Чайка". Лазурне
Схема дій росіян на окупованих територіях однакова: залякування місцевого населення, привласнення майна, викрадення проукраїнських політиків, активістів, журналістів, вбивства та катування цивільних мешканців.
“Я виїхав 18 квітня, взявши досить невелику кількість речей в один наплічник. Ноутбук, павербанк, пару флешок. Оскільки вже було тепло, то одягу взяв мінімум. Річ у тому, що почалося полювання на активістів Херсонщини, і, зрозуміло, я не міг більше затримуватись”, — розповідає Олексій Козюренко.
Олексій Козюренко - журналіст, активіст, громадський діяч
Найактивніші мешканці Херсонської області ризикували своїм життям, проявляючи непокору окупаційній владі: виходили на мітинги та акції протесту. Але довго залишатися в окупації людям з активною проукраїнською позицією фізично неможливо.
Мене могли застрелити на блокпості
Олексій каже, що довелось подолати 13 ворожих блокпостів, щоб потрапити на підконтрольну частину України. На одному з блокпостів була дуже напружена ситуація, яка цілком могла б завершитися вбивством Олексія і водія, з яким він їхав.
“На кожному блокпості була своя історія. На одному з них була така загроза, що мене могли застрелити. Біля одного блокпоста було скупчення автомобілів і вирви від прильотів, тобто був обстріл нещодавно”, — пригадує активіст.
Маршрут виїзду пролягав через Херсон у напрямку Миколаєва.
“Люди їхали берегом понад річкою Дніпро, через Білозерку (там де старовинний маяк) до Миколаєва. Цей маршрут місцеві передавали “сарафанним радіо”, тож ми не знали, куди їхати. В Херсоні люди збиралися біля ТЦ “Фабрика” і звідти рухались в напрямку деяких сіл. Там вже згуртувались колони. Коли ми їхали, то колона складала майже до 200 авто. Тому ця історія була максимально ризикована, з максимальними пригодами. “Зеленого коридору”, який анонсувала тоді Верещук, не було, і росіяни нічого не пояснювали”.
Пізніше, за словами журналіста, окупанти перекрили той маршрут і херсонці виїжджали вже через Василівку у напрямку Запоріжжя.
Зараз Олексій мешкає на Тернопільщині, продовжуючи висвітлювати теми навколо Херсонщини.
Люди хочуть жити сьогодні, а не після перемоги
Журналіст каже, що завжди пишався своїм рідним краєм і максимально просував туристичну складову: від Лазурного до Скадовська.
“Я займаюсь прямими ефірами, на які запрошую цікавих гостей — херсонців або тих, хто знається на регіоні. Цікаво відкрити, показати активних херсонців якими вони є й про що думають. Я довго обдумував, як реалізувати цей проєкт. Тому що у нас є певний контент, який пише й видає влада, військова адміністрація, а про людей — про життя херсонців, на мою суб'єктивну думку, ні. Я вважаю, що повинно більше бути такого контенту”, — вважає Олексій Козюренко.
Відеоподкаст на каналі Херсон Незламний
Пряма трансляції йдуть на каналі Херсон Незламний. За дослідженням журналіста й громадського діяча, найактуальнішими проблемами Херсонщини зараз, окрім військових дій і окупації частини регіону, є недоступність інформації про життя в певних селищах і в самому Херсоні.
“Я розумію, чому так відбувається: дуже часто відбуваються ворожі обстріли. Небезпечно їхати туди, й часто люди не хочуть, щоб їх показували. Друга проблема — це відновлення зруйнованої Херсонщини й допомога матеріалами. Ми знаємо, що програма Є-відновлення працює не у всіх населених пунктах. І, звісно, дуже багато гуманітарки пов'язано з їжею, а з будівельними матеріалами — ні. Є медійно розкручені населені пункти, де простіше, а є громади, про які ніхто не говорить. Про сам Херсон є немало інформації, але, як кажуть журналісти, щоб потрапити в Херсон треба багато дозволів. Тобто нам ще працювати й працювати”, — розповідає Олексій.
Ще одна нагальна проблема — це надання державної підтримки або кредитів для розширення бізнесу. Адже банки не хочуть кредитувати прифронтові регіони через певні фінансові ризики.
Ворожі обстріли Херсонщини
“Бізнес не отримує кредити, оскільки на Херсонщині працювати ризиковано — постійно "прилітає". Мені розповідають, що в Херсоні зараз відкриваються дрібні бізнеси: кав'ярні тощо. Попри все. Але в селищах, щоб люди могли повертатися, треба, щоб було де жити, й земля, де працювати, а також, де навчатися й проводити своє дозвілля. Якщо це буде виконуватися і буде допомога бізнесу, то буде позитивний розвиток громади”, — вважає журналіст.
Наприкінці березня 2022 року українські захисники перейшли в контрнаступ в західній частині Херсонської області, визволивши декілька населених пунктів. 11 листопада того ж року Збройні сили України деокупували правобережну частину Херсонської області з Херсоном, втім і зараз в багатьох населених пунктах жити небезпечно через постійні ворожі обстріли.
В самому Херсоні зараз залишається 30% населення, а до війни воно складало 250-300 тис. людей. Втім, чи є сенс зараз у масштабному відновленні, поки триває війна й ворог нещадно обстрілює регіон?
“Насправді люди хочуть вже жити. Люди не хочуть жити завтра чи післязавтра — вони хочуть жити сьогодні. Перемога, можливо, буде не так скоро, як нам казали, а люди хочуть зараз будуватись, відновлюватись і, напевно, більшість екстремальних людей повертаються на Херсонщину. І їх треба якось підтримувати”, — каже Олексій.
Військовий полігон у заповіднику
"Є дуже недобрий показник припущень, що багато людей можуть не повернутись. Тож треба думати, як повернути людей, які вже призвичаїлися жити за кордоном і в інших регіонах України"
На думку активіста, Херсонщина — це не тільки курортний регіон, але потужний аграрний, який якісно годував більшу частину України.
Відома фото локація "Херсонський кавун"
"Ті ж херсонські овочі — помідори, огірки. Ті ж кавуни, які всі пам'ятають. Те, що зараз на прилавках наших магазинів, неможливо порівняти за смаковими якостями з херсонськими", — каже херсонець.
Щодо курортної частини, ми добре знаємо перлини регіону — Кінбурнську косу й острів Джарилгач, який окупанти майже повністю випалили торік, та який втратив більшу частину унікальної флори й фауни.
"У мене у гостях була дослідниця, яка казала, що за супутниковими знімками можна зрозуміти, що на острові Джарилгач патова ситуація. Це взагалі складна історія, тому що окупанти там влаштували військовий полігон, не зважаючи на те, що це заповідна зона. Я не знаю, чи є він там зараз цей полігон, чи розміщуються там російські військові, але й того, що вони встигли наробити за два останніх роки, достатньо, щоб говорити, що це відверті злочини", — констатує Олексій Козюренко.
Острів Джприлгач. Херсонська область
Нагадаємо, що лише в перший рік повномасштабної війни російські окупанти з'єднали острів Джарилгач з материковою частиною з боку Лазурного, щоб туди могла зайти військова техніка, і створили там військовий полігон.
Острів Джарилгіч до повномасштабної війни
За словами директорки Джарилгацького національного природного парку Ірина Сабашенко, на відновлення степової, лугової, солончакових ділянок потрібно в середньому від 4-5 до 8-12 років. Тамариксові зарослі можуть відновитися лише за 15-30 років.
Екологи зазначають, що пожежі в заповідних зонах Херсонщини є максимально руйнівними, як для флори, так і для фауни.
Острів Джа. Херсонська область
Отже, нам залишається сподіватися на повне звільнення Херсонщини й відновлення її унікальної природи.
“Щоб оцінити масштаб шкоди, завданої окупантами, треба звільнити лівий берег Херсонщини. Сподіваємось, що якусь частину рідкісної флори й фауни вдасться відновити”, — Олексій Козюренко.
