Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Для чого потрібен проєкт «Місця скорботи Одеси»?
Протягом останніх століть на долю Одеси випадало чимало випробувань, зокрема в роки революції 1917 року та Другої світової війни. Ці події не могли не лишити свій відбиток на історії міста, і очевидним завданням тих, хто хоче її зберегти, мала стати каталогізація місць пам'яті про ці трагічні сторінки.
Тож чотири роки тому група одеських істориків та краєзнавців, до якої входили Олександр Бабич, Андрій Кратнов, Анна Купрій, Руслан Шеремета й Олександр Сурилов поставили собі за мету зібрати усі відомі місця пам'яті. Їх спеціалісти нарахували 78, після чого, за підтримки ЄС для відображення цих місць на мапі міста створили спеціальний сайт.
«Проєкт "Місця скорботи Одеси" створений як спроба зібрати всю наявну інформацію про всі без винятку міські цвинтарі – уцілілі та знищені, групові та одиночні могили, місця масових страт і одиничні поховання.
Це можливість позначити ці місця, захистити їх від забуття та осквернення, це спосіб зберегти історію Одеси. Ми не ділитимемо мертвих на "наших" і "не наших". І тим, хто колись прийшов сюди з миром, і тим, кого наводили сюди численні війни, ми віддамо належне, оскільки після смерті їх прийняла наша земля», – йдеться в описі проєкту.
За словами Олександра Бабича, в майбутньому ініціатори проєкту продовжуватимуть роботу над його наповненням. Також він закликав одеситів повідомляти й про інші місця поховань, що не потрапили на мапу.
Приклади місць скорботи в Одесі
Більшість із 78 місць пам'яті мають статус знищених, ліквідованих або не збережених. Однак навіть за таких умов вони можуть багато розповісти про історію Одеси.
Наприклад, на місці Порохових складів, де в роки Другої світової війни було спалено понад 20 тисяч в'язнів та полонених, вже в 1950-х забудували спорудами для військового містечка. Тож тепер про цю страшну трагедію нагадує лише пам'ятний знак.
Схожа доля спіткала й чимало інших цвинтарів Одеси: обидва єврейські (старий на Шкодовій Горі та Новий неподалік іподрому), Магометанський (про існування якого відомо виключно з документів) та Чумне кладовище початку 19 століття біля успенського монастиря.
Також на мапу нанесено декілька місць страти, зокрема революціонерів-народовців Івана Ковальського, Леона Тарло та інших.
Як цей проєкт може бути корисним для туризму?
Наприкінці 1990-х років дослідники ввели у вжиток термін «темний туризм». Його використовують на позначення спеціального зацікавлення місцями, пов'язаними з трагедіями та смертями.
Протягом останніх двох десятиліть «темний туризм» перестав бути просто терміном, адже тепер такі місця приваблюють людей по всьому світу. Відвідуючи їх, туристи зазвичай прагнуть краще зрозуміти історію людства.
Серед найяскравіших прикладів «темного туризму» в Україні можна виокремити екскурсійні тури в чорнобильську Зону відчуження – трагічне місце для України, яке через шалену хвилю зацікавлення ледь почало перетворюватися на своєрідний «діснейленд».
Іншим прикладом «темного» туристичного місця в Україні може слугувати львівський музей «Тюрма на Лонцького». В цьому просторі, що протягом 20 століття використовувався як в'язниця, музейники розповідають історію репресій, які проводило у Львові НКВД.
Також до місць «темного туризму» можна зарахувати відомі цвинтарі України: Личаківський у Львові та Байкове кладовище у Києві. Належать сюди й місця масових репресій, наприклад, Бабин Яр.
В роботі із такими місцями організаторам туристичних відвідувань потрібно проявляти розсудливість та обережність, для того, щоб уникнути небезпеки нечуйної оповіді про трагедії. Але при правильній роботі місця скорботи Одеси допоможуть сформувати глибше розуміння історії міста для туристів і самих одеситів.
