«Мій дім на мапі» — проєкт, що перетворює геотеги на живі історії та спогади про улюблені місця.
Даша жила поруч з Північнокримським каналом.
«Коли я була маленька, то дідусь розказував, що раніше там було кладовище. Він це якось пов’язав і говорив, що через це в каналі було багато самогубств».
Поруч також був маленькій ліс, його треба було пройти, аби дійти до пляжу чи містка, щоб покупатися на каналі. Тож Даша там часто гуляла.
Даша також передає привіт усім з гімназії № 9. Всім, крім Сніжани Єгорової (уродженка з України, акторка та телеведуча, яка відома своїми проросійськими заявами, — прим. ред.), яка свого часу також там навчалася.
З шкільних років Даша пригадує історію про урок географії й огірок. Вчителька географії в кабінеті вирощувала огірок в банці, за роки він доріс до розмірів кабачка.
А ще колись у Новій Каховці жив людожер. Даша тоді була маленькою, а злочинця тільки починали шукати.
«Мені було страшно і спати, і до школи ходити, і очі відкривати. Я думала, що перший зустрічний чоловік мене з'їсть».
Батько того злочинця був хірургом, тож вони могли правильно розчленувати тіло і закручували тіла в банки. Поліція знайшла близько 120 банок. А тепер до приємних історій.
У місті є легендарна скульптура — слоник на дитячому майданчику. Даша каже, що він виростив не одне покоління новокаховців.
Даша колекціонує книги з підписами авторів, щоб після деокупації Нової Каховки повезти їх туди. З цим пов'язана наступна локація — відділ Державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) на набережній.
Одного разу Даша була презентації книжки поетеси й військової Ярини Чорногуз і підійшла підписати книжку для новокаховської громади. Виявилося, що авторка розписалася зі своїм чоловіком саме в ДРАЦСі Нової Каховки.
Ще одне легендарне місце — Казкова діброва. Та і міні зоопарк, і ресторан, у якому святкували дні народження, весілля, випускні.
Якось туди Ольга Фреймут приїхала знімати шоу «Війна світів» (це щось на кшталт «МастерШеф»).
Ще у місті була раритетна піцерія «Орбіта». До повномасштабного вторгнення її переробили і осучаснили. Але Даша пам'ятає її іншою:
«Там були дуже смачні мінібулочки, мініпіци з такими бортиками з тіста. І хамовита офіціантка. Але я дуже любила це місто. Раз на два тижні після школи приїздили з батьками туди. В середньо в мене орбіта назавжди».
Зараз Даші складно уявляти пошматоване рідне місто.