Режисер Сергій Зейналов родом з Олешок, що на Херсонщині. У цьому відео розповідає про рідне місто, Антонівський міст, який будував його дідусь, кінотеатр “Ювілейний”, де отримав перші режисерські нагороди та інші важливі для нього місця.

«Мій дім на мапі» — проєкт, що перетворює геотеги на живі історії та спогади про улюблені місця.

Сергій зростав в Олешка, що нині перебувають в окупації. Зараз мешкає у Києві. Його дідусь з бабусею пережили затоплення Каховської ГЕС: 40 днів жили на другому поверсі будинку через затоплення. Зрештою їх вдалося вивезти через Росію

Одне з улюблених місць Сергія — Пристань в Олешках. Там вони з братом полюбляли взяти каяк, плавати Дніпровськими плавнями й розглядати різноманіття природи

«Це херсонська Амазонка», — каже Сергій.

Зараз ці території заміновані, бо там велися бої. Свого часу Сергій багато знімав рідний край, але усі плівки залишилися у нині окупованих Олешках.


Ще одна улюблена точка на мапі — Антонівський міст. Це єдиний міст на Херсонщині, що об'єднує два береги. Міст розташований між двома річками — Дніпром та Комкою.

Цей міст будував дідусь Сергія, був головним інженером проєкту.

«Я досі пам'ятаю відчуття, коли їдеш по мосту. Ти їдеш і як проїжджаєш на великій швидкості горбик, то я казав: “ось я дома, у своїй рідній Таврії”».

Росіяни знищили міст, коли відступали з Херсона.

У юнацькі роки Сергій щодня їздив до Херсонського академічного ліцею. Це особливе місце для нього: там зустрів друзів, зробив перші режисерські роботи. Каже, що добирався на навчання автобусом і поки доїжджав, то виглядав наче щойно з промбази

«Заходиш в автобус, а там багато бабусь і дідусів з тачками які везуть свою продукцію на ринок в Херсон . Поки доїжджаєш в ліцей, то туфлі відтоптані, сам вимазався».

Ті автобуси ще мали великі вікна і їх ще називали «акваріумами».

У кінотеатрі «Ювілейний» проходив херсонський кінофестиваль «Кінокімерія», де Сергій отримував перші нагороди. До речі, останній проєкт над яким працював режисер — документальний фільм «Лишатися (не) можна» про Херсонський театр ім. Куліша після російського повномасштабного вторгнення.

«Найзаповітніша мрія просто десь тут сказати знову “я вдома”. Дім — опорна точка всього життя. Тому я сподіваюся, що колись знову зможу потрапити в рідні Олешки».