«Мій дім на мапі» — проєкт, що перетворює геотеги на живі історії та спогади про улюблені місця.
Сергій зростав в Олешка, що нині перебувають в окупації. Зараз мешкає у Києві. Його дідусь з бабусею пережили затоплення Каховської ГЕС: 40 днів жили на другому поверсі будинку через затоплення. Зрештою їх вдалося вивезти через Росію
Одне з улюблених місць Сергія — Пристань в Олешках. Там вони з братом полюбляли взяти каяк, плавати Дніпровськими плавнями й розглядати різноманіття природи
Зараз ці території заміновані, бо там велися бої. Свого часу Сергій багато знімав рідний край, але усі плівки залишилися у нині окупованих Олешках.
Ще одна улюблена точка на мапі — Антонівський міст. Це єдиний міст на Херсонщині, що об'єднує два береги. Міст розташований між двома річками — Дніпром та Комкою.
Цей міст будував дідусь Сергія, був головним інженером проєкту.
Росіяни знищили міст, коли відступали з Херсона.
У юнацькі роки Сергій щодня їздив до Херсонського академічного ліцею. Це особливе місце для нього: там зустрів друзів, зробив перші режисерські роботи. Каже, що добирався на навчання автобусом і поки доїжджав, то виглядав наче щойно з промбази
Ті автобуси ще мали великі вікна і їх ще називали «акваріумами».
У кінотеатрі «Ювілейний» проходив херсонський кінофестиваль «Кінокімерія», де Сергій отримував перші нагороди. До речі, останній проєкт над яким працював режисер — документальний фільм «Лишатися (не) можна» про Херсонський театр ім. Куліша після російського повномасштабного вторгнення.