Олесь Червоний працює громадським рятувальником в Одесі. На останній трагедії, коли російський дрон вдарив по місцевій багатоповерхівці, загинуло 12 людей, серед них п'ятеро дітей. Допомагала розгрібати завали й шукати людей 4-річна собака Тара породи кане-корсо. Саме вона знайшла тіло загиблої дитини.

З Олесем ми поговорили про Тару й про його непросту роботу.

Хто така Тара

Тара з'явилася в родині Олеся магічним чином. Рятувальник говорить, що собака сама обрала їх родину для себе.

“Чотири роки тому ми з жінкою й сином гуляли й зустріли мати нашої Тари. Щоб ви розуміли, кане-корсо, то велика собака, але мій маленький син не перелякався, а побіг до неї й обійняв”, — каже Олесь.

Тара - рятувальниця в ОдесіТара - рятувальниця в Одесі. 4 рокиАвтор: фото надане Олесем Червоним

Мама Тари не кинулась на малого, а радо зустріла хлопця. І тоді власниця собаки сказала, що у неї народились цуценята — можна взяти одного собі. Рятувальник впевнений, що маленька Тара тоді сама їх обрала.

“Ми прийшли до них, щоб познайомитись з цуценятами. І перша, хто до нас підійшла — це була наша Тара. Я вважав, що це знак, що вона підійшла до нас. Я зрозумів, що вона хоче жити в нашій родині”, — каже Олесь Червоний.

Родина готувалась до того, що Тара буде немаленьким псом і її треба вчити.

“Те, що господарі годують своїх собак і просто дбають про них, то зрозуміло. Але у якийсь момент я усвідомив, що Тара буде великим собакою. Приблизно у вісім місяців ми почали тренування. Саме тоді ми познайомились з інструктором нашої школи службового собаківництва в місті Одеса. А він дуже великий прихильник цієї породи. І саме він один з тих, хто на базі нашої школи почав їх долучати до службової праці — співпраці з поліцією”, - розповідає рятувальник.


Початок повномасштабної війни

Історія Тари й рятувальника почалась ще до повномасштабної війни. А коли почалась війна, то близько п'яти місяців Олесь був у складі ТРО.

“Я возив вантажі для формування національної гвардії, для ТРО, для формування нових підрозділів. З перших днів війни відправив свою родину у Польщу й залишився сам з Тарою. Так, я брав її у всі рейси — від Миколаєва до Херсону”, — пригадує Олесь.

Остріл в Одесі 1-го березняОстріл в Одесі 1-го березня. Загинули 12 людей, у тому числі п`ятеро дітей Автор: фото надане Олесем Червоним

Іноді Тару доводилось залишати вдома, коли хазяїн розумів, що там, куди він їде, занадто небезпечно.

“Один раз поїхали 29 лютого у перший рік повномасштабної війни в Миколаїв на гумконвої з військовими — везли медичні препарати. Це було вночі — я не знав, чи ми повернемось, чи ні. Тоді я залишав Тару в штабі ТРО з дівчатами. Вони мені розказували, що притискалися до собаки, коли лунали вибухи — Тара їх підтримувала морально”, — розповідає рятувальник.

Перші тренування кане-корсо, як помічниці рятувальників, проходили у складі СБУ. Собаку тренували на пошук вибухівки, а також будь-якої вибухової речовини й зброї. Олесь Червоний каже, що перші завдання були у складі патрульної поліції — це перевірки автівок на небезпечні предмети.

“Коли почалися прильоти ворожих дронів, почали ще тренувати на пошуки людей.

Тренування у нас постійно проходять: чи це навчання, чи реальна практика роботи на прильотах.

В останньому випадку ми виїжджаємо й вже реально шукаємо людей — робота в бойових умовах. Але звісно є велика різниця між навчанням і реальними прильотами”, — каже Олесь Червоний.

Робота громадського рятувальника

Олесь каже, що він доброволець, волонтер, громадський рятувальник, а не професійний. Втім, так чи інакше, разом з Тарою він допомагає вже давно й, по суті, його робота майже нічим не відрізняється від роботи фахових рятувальників.

Працювати на обстрілах складно, як морально, так і фізично. По-перше, треба знати правила безпеки, по-друге, завжди бути готовими до будь-яких страшних знахідок.

“Є певні правила роботи на влучаннях у цивільні будинки, тим паче багатоповерхівки, яких слід дотримуватись. Втім, все одно це кожен раз небезпечно. Наприклад, коли треба пройти всі поверхи у зруйнованому будинку, щоб оглянути всі приміщення. Це небезпечно навіть для професійного рятувальника, і вони знають, на що йдуть. І військові у постійній небезпеці, але вони працюють, тому що знають, що це необхідно”

“Я не професійний рятувальник, але ми з Тарою постійно вчимося, щоб бути корисними. У нас дуже багато волонтерів працюють. Ніхто з них не мріяв цим займатись, повірте, але так складається зараз життя. Нас час примусив робити це. Коли закінчиться війна, я впевнений, що кожен повернеться до своєї справи”

Тара для нас — член родини, вона — людина

Після того, як Тара знайшла під завалами тіло дитини (вночі з 1 на 2 березня російський шахед влучив у багатоповерхівку в Одесі, забравши життя 12 людей, серед них п'ятеро дітей) під завалами, журналісти почали писати, що кане-корсо плакала над тілом загиблого. Чи дійсно може плакати собака, чи це художня гіпербола, ми запитали у хазяїна Тари.

"ЗМІ писали, що Тара плакала, коли знайшла тіло дитини. Спеціалісти кажуть, що такого не буває, що собака не може плакати, бо в неї нема людських емоцій. Я вважаю, що собака — це така ж сама істота жива з душею. З душею, яка відчуває все так само як і людина"


“Якщо людина відчуває біль, то і собака так само. Собаки можуть сумувати й радіти. І, як ви думаєте, коли собака бачить горе — бачить мертву дитину, як може себе поводити така істота, як собака, яка відчуває все так само? Звісно, вона сумує. Вона теж розуміє, що це якийсь жах трапився, що так не повинно бути”, — каже Олесь.

“Я дуже не згодний з професіоналами, так званими, які вважають собаку лише детектором з пошуку людей, речовин і тіл загиблих. Моя собака виховується як член моєї родини, і я впевнений, що вона нічим від нас не відрізняється”

Це був перший пошук Тари на такому обстрілі. Рятувальник каже, що всі були шоковані масштабом трагедії, і кожному складно бачити такий жах.

“Коли бачиш таке, то ніколи не зможеш забути. Я теж батько, тому мені це боляче дуже. І дорослих загиблих боляче бачити, а дітей — просто неможливо”

Отже, це був перший досвід Тари у пошуці загиблих. Втім, як би не було складно, Олесь Червоний і надалі планує працювати у пошуково-рятувальному підрозділі разом зі своєю кане-корсо.

“До Перемоги будемо працювати. У Тари зараз найкращий вік для таких завдань. А взагалі, все залежить від того, скільки все це буде тривати. Всі хочуть завершення війни, але одному Богові відомо, що далі й коли це буде. Поки працюємо, шукаємо, вчимося!”