Хортиця підходить кажанам найбільше
Впродовж минулої зими запорізькі зооактивісти, волонтери й просто містяни, які знаходили у себе рукокрилих, передавали їх працівникам Національного заповідника Хортиця. Звідти тварин відправляли до Українського центру реабілітації рукокрилих (УЦРР), який знаходиться у місті Харкові, для того, щоб кажани спокійно пережили зимову сплячку.
Харківський центр реабілітації з 1999 року на волонтерських засадах, а з 2013 року вже як потужна організація, займається порятунком кажанів які опинилися у критичних умовах існування та потребують допомоги по всій території України, в тому числі й в Запоріжжі.
Діти випускають кажанів на Хортиці
Відповідно до діючого законодавства України, ці тварини мають бути повернуті до природного середовища у період, та за умов, коли їхньому життю та існуванню не загрожує небезпека.
Відповідно до цього, фахівці УЦРР повертають цих врятованих кажанів до природного середовища на території Національного заповідника «Хортиця». Власне тому, що ці тварини із Запорізької області й Хортиця підходить їм найбільше.
Чому кажани зникають
Природоохоронці кажуть, що рукокрилі є унікальною групою ссавців. У процесі еволюції вони зайняли особливу екологічну нішу: усі європейські види рукокрилих – нічні мисливці на комах. Кажани дуже чутливі до найменших змін у навколишньому середовищі. Основні причини цього – повільні темпи розмноження, використання вже наявних сховищ, складна терморегуляція, необхідність зміни літніх та зимових оселищ, далекі сезонні міграції, життя у соціальних групах.
Кажана випускають на Хортиці
“Фауна рукокрилих України включає 28 видів, що належать до двох родин - підковикових та лиликових. В Україні рукокрилі визнані вразливою групою, яка потребує особливої охорони. Згідно з фауністичними зведеннями, на острові Хортиця зафіксовано перебування шести видів цих тварин. Тому, розуміючи всю складність організації життя рукокрилих та їх існування на межі вимирання, ми, люди, маємо допомогти тваринам. Адже, зберігаючи біорізноманіття, ми намагаємося утримати хиткий баланс природних екосистем, елементом якого є і ми самі”, – впевнений Михайло Муленко.
Кажани не будують гнізда та не риють нори – вони використовують виключно ті сховища, які надає їм природа чи людина. Це дупла та тріщини у старих лісових деревах; це печери, штольні та гірські тріщини; це щілини та підвали у будівлях людей. Тому, з одного боку, знищення лісів та паркових зон змушує рукокрилих постійно шукати нові сховища у міському ландшафті, а з іншого, міське середовище приховує багато небезпек.
Природоохоронець наводить приклад, коли в Полтаві жінка вбила велику кількість кажанів, яких знайшла сплячими у себе під стріхою на балконі.
“Вона робила ремонт у себе у квартирі, побачила гніздо кажанів, які собі просто спокійно спали. Там було півтори тисячі рукокрилих. Вона їх зібрала, й просто викинула з дев'ятого поверху. Це було цієї зими. На жаль, багато людей не розуміють, що це за тварини й ставлення деяких людей до них негативне”, – говорить Михайло Муленко.
Рукокрилі під ворожими обстрілами
Акції по випуску кажанів в природне середовище в Запоріжжі проходять з 2019 року. В цьому році рукокрилих збирали не тільки в обласному центрі, а й селищах, що ближче до фронту.
“Волонтери рятували кажанів і на територіях, що близько до лінії розмежування, там, де в результаті обстрілів були домівки пошкоджені. Хтось з місцевих жителів бачив, що там є кажани й телефонував. Волонтери виїжджали. Військові передавали. Наші волонтери опікуються не тільки собачками й кішечками. Коли треба, вони виїжджають у Гуляйполе чи то Оріхів”, – каже Михайло Муленко.
Випуск кажанів на Хортиці
Природоохоронець говорить, що відстань між прифронтовими селищами й Запоріжжям не така велика, тому оріхівським та гуляйпільським кажанам на Хортиці буде комфортно.
“Я думаю, що тут їм набагато краще, ніж, наприклад, в Оріхові. По-перше, не під обстрілами, по-друге, зараз відбувається міграція. Вони на зиму відлітають туди, де трохи тепліше — ближче до півдня, щоб перезимувати. А потім навесні вони повертаються, як перелітні птахи. У них міграційний спосіб життя. А вже тут вони, повернувшись, знаходять пару й селяться десь у дуплах чи під дахами. Хортиця знаходиться у важливому міграційному коридорі саме рукокрилих, як і птахів”, – розказує завідувач сектору охорони природи заповідника.
Михайло Муленко каже, що нерідко рукокрилі залітають у вікна людських домівок, але це не тому, що їм хочеться там оселитися: як правило, вони полюють за комахами.
Кажани можуть бачити, але, щоб орієнтуватися в нічній темряві, їм самих очей замало. Тому більшість видів кажанів використовує ехолокацію — визначення відстані до об’єкта за допомогою відбитого звуку. Наприклад, деякі види кажанів можуть почути, з якою частотою та чи інша комаха змахує крилами, і це дозволяє їм відрізнити, скажімо, жука від комара.
“Рукокрилі активні вночі — вони полють за комахами ще до 9-10 ранку, поки температура повітря дозволяє. Кажани не тільки рідкісні тварини, а ще й дуже корисні, особливо для сільського господарства. За рік один кажанчик з'їдає близько 25 кг комах і часто це саме шкідники”
За словами спеціаліста, кажани під особливою охороною не тільки в Україні.