Вероніка Кельманська — вчителька початкових класів в місті Чорноморськ, що на Одещині. 

Пані Вероніка любить свою роботу і постійно розвивається у цьому. Вчителює вона понад 30 років і третій рік поспіль стає експерткою сертифікації вчителів України. А відтак може вивчати практичний досвід роботи вчителів початкових класів у поточному році. Для неї це важливе досягнення.

На своїй сторінці у Фейсбук жінка також ділиться порадами для батьків, які допоможуть дитині полюбити читання чи впоратися з навчанням.

Сама ж Вероніка мріє стати письменницею і вже видала першу книжку «30 лайфахаків для батьків». А також Вероніка Кельманська стала героїнею нашої рубрики «Люди Півдня».

Що для вас означає — жити на півдні України? Чим життя тут особливе?

Для мене жити на півдні України, це справжнє щастя, яке починаєш цінувати згодом. Адже я люблю нашу особливу природу, чудовий клімат. Завжди тепле літо і прекрасне море. Чорне море — це наш скарб, яке любить уся країна. А ще різноманіття овочів та фруктів.

Як Південь вплинув на вас як особистість?

Південь впливає на кожного, хто мешкає у цих краях. І я також не є винятком. Напевно особливий клімат надає більше можливостей для розвитку особистості. Я ходжу на узбережжя Чорного моря, в будь-який час дня, в будь-яку пору року та наповнююся натхненням. Хвилі, шторм, штиль, запах, чайки… Біля моря я пишу дописи про учнів свого міста. Мій стаж роботи в одній школі — 30 років. Виховала та вивчила близько 300 учнів. Всіх пам’ятаю, кожного ціную. Всі мої учні найкращі. Ми ж живемо на півдні України, у місті Чорноморськ.

Яке місце на Півдні України ви вважаєте найцікавішим? Чому?

Дуже складно визначити якесь одне найцікавіше місце на Півдні. Адже у нашому краї багато різних місць від культурної спадщини до дивовижної природи. Але найкраще — Одеса. Це перлина. Я навчилася в Одеському педагогічному училищі на вулиці Грецькій, це біля вулиці Дерибасівської, у 1990 роках. Ми з подругами завжди після пар гуляли містом, придивлялися до всього, спостерігали, як Одеса змінюється на очах. Люди, гумор, Привоз. Коли їхала до Чорноморська, ми їхали через Привоз – це окрема історія: як голодний студент вийде звідти ситим. Це молодість, безтурботність, свобода. Найтепліші, найкращі спогади про Одесу.

Зараз я люблю гуляти з сім'єю вулицями центра міста, дивитися на будинки, архітектуру, надписи, скульптури. Ходжу на виставки в музеї, дивлюся на цікаві вистави в театрах міста.

Які місцеві страви або продукти ви вважаєте символом Півдня України?

На мою думку, це, звичайно, риба та усі страви, які з нею можна приготувати. Наприклад: я люблю та роблю відбивні з тюльки, суп з тюльки, смажені бички та чорноморські креветки. Ще люблю баклажани й готую різні страви з них: смажені, печені, варені. Ікра, кільця смажені, мариновані. Влітку, у серпні, кожен день у моєму раціоні є баклажани. А який у нас смачний виноград з Шабо. Колись я на практиці збирала його там. Дуже багато сортів – кожний вибере собі до смаку.

Який стереотип про південь вас бісить найбільше?

Найбільше не подобається, коли вважають що люди нашого краю дуже проросійські. Адже це не так.

Які місцеві легенди або історії Півдня України вас найбільше захоплюють?

У нашому краї дуже багато різний цікавих історій та легенд. Найбільше мені подобається історія про Одеський листок оголошень, цікаві легенди про Мишка Япончика і прототипа романів Іллі Ільфа та Євгена Петрова «12 стільців» Остапа Бендера.

Хто із земляків найбільше надихає зараз?

Мене надихають люди, які боронять мою країну. Я знаю дуже багато людей, які встали на захист країни, серед яких також є мої учні.

Що ви найбільше любите і не любите в українському морі?

Найбільше мені подобається шум прибою. Адже він заспокоює та надає відчуття комфорту. А от що мені не подобається, так це забруднений пляж.

Що ви вважаєте головними викликами перед жителями Півдня зараз?

Наразі Південь потребує обʼєднання. Адже тільки так, ми зможемо спільними зусиллями вистояти у цей непростий для країни час.

Ми скажемо: «О, наше Море», коли Україна деокупує Південь та Крим. А що скажете ви?

О, наше море!. Ми скажемо це, коли побачимо на рейді моря кораблі. Коли можна вільно, спокійно ходити купатися у чисте від мін море. Коли не будемо боятися повітряних тривог, гуляти у парках міст. Моя мрія – сходити на берег моря з учнями на пікнік.

Яким ви бачите Південь через 10 років?

Мені б дуже хотілося побачити Південь через 10 років квітучим, вільним, сучасним, розвиненим.