Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Володимира Шовкуна запоріжці вважали за останнього запорізького характерника. Це той, хто може силою характеру і хворобу заговорити, і на ворога ману напустити. Він скарби крізь землю бачить і може будь-яку дівчину причарувати.
Походження та громадська діяльність
Народився краєзнавець на Харківщині у 1939 році. Наприкінці 1980-х років Володимир Миколайович був учасником Української Гельсінської Спілки (УГС), Товариства української мови ім. Т. Шевченка та "Просвіти". Краєзнавець не мав історичної освіти, але саме багата бібліотека Володимира Шовкуна стала штаб-квартирою запорізької філії УГС. У бібліотеці бували видатні дисиденти, такі як Л. Лук'яненко, В. Чорновіл, М. Горинь.
Як написав Валентин Терлецький, Володимир Шовкун знав кожен камінчик, кожну тріщинку, кожне дерево на Хортиці. Він зберігав її легенди та таємниці.
Володимир Шовкун (саправа)Фото: https://www.facebook.com/profile.php?id=100066713841044
«Саме він показав мені, молодому 16-річному парубку, секретну стежку до Січових Воріт, місце заховання січової скарбниці, залишки укріплень Січі гетьмана Сагайдачного та іншу хортицьку дивину. Це було після тих знаменних подій, коли ми записалися до першого реєстру відродженого Війська Запорозького. Ми багато ходили дощовою Хортицею, я слухав, слухав, слухав, всотував у себе нескінченний потік знань, якими володів і охоче ділився мій старший товариш Шовкун», — розповідає Валентин Терлецький.
Екскурсії від краєзнавця: “Подорож у сакральну Хортицю”
«Десь у 1989 р. у Володимира Шовкуна виникла ідея проведення екскурсій по Хортиці. І це було супер! Його знання, а головне подання минувшини були неперевершеним! І от Шовкун відкриває мені Космос — сакральну Хортицю!», — згадують краєзнавця у Національному заповіднику «Хортиця».
Також там розповідають про доволі цікавий випадок, який характеризує Шовкуна як популяризатора історії: 1991 року, ще за СРСР, в Запоріжжі проходив другий всеукраїнський молодіжний фестиваль сучасної пісні та популярної музики «Червона Рута». Для учасників та гостей фестивалю було організовано екскурсію островом Хортиця, яку й проводив Володимир Миколайович.
Володимир Шовкун під час екскурсіїФото: https://www.facebook.com/profile.php?id=100066713841044
«Спускаємося в „Січові ворота“, Шовкун сідає в заглиблені скелі на місце запорозького дяка і починається ритуал „найму в запорожці“. Дістає Шовкун півлітрову пляшечку з непевною рідиною і проголошує - „ось тут я віднайшов залишки козацької горілки, вже задубілої, як смола, розбавив справжнім українським перваком і ось тепер, за козацьким звичаєм мусите причаститися. А людей то багацько! Шовкун розливає лише в кришечку від пляшки та так вистачило майже всім“», — розповідають у дописі.
Однією зі знакових подій було відзначення 500-річчя Запорозького козацтва поблизу с. Капулівка під Микитиним Рогом (м. Нікополь), де колись стояла Чортомлицька Січ.
«Це було знаменито! Вся Україна брала участь в цій сакральній події. 5-го серпня, коли оця мільйонна процесія прибула на Хортицю головною дійовою особою став Володимир Шовкун. Саме він розказав, показав і вали Сагайдачного, і Ворота в Січ, Верхню Голову, місце загибелі князя Святослава тощо», — йдеться у повідомленні.
Володимир Шовкун під час екскурсіїФото: https://www.facebook.com/profile.php?id=100066713841044
Поховання на Хортиці
Також друг краєзнавця додає, що він кілька разів був у його знаменитому “Бункері”, де Шовкун зберігав свою унікальну бібліотеку стародруків та інші зібрані протягом життя артефакти. Помер Володимир Шовкун у 2015 році, похований він на кладовищі острова Хортиця.
«На жаль, я був далеко від Запоріжжя, коли Володимир Шовкун помер, тоді ж і таємничо зникла його неоціненна бібліотека. Цей, без перебільшення, злочин перед запорізькою громадою і перед нащадками не розкрито й досі», — пише Валентин Терлецький.
Ховали відомого краєзнавця більше тисячі людей. І салютували трьома холостими пострілами. І вели за труною коня, сірого «в яблука».
А що було раніше
Попит на екскурсії в Одесі почав відновлюватися ще влітку 2022 року. Тоді ключову роль у цьому відіграли іноземці, що приїжджали працювати в Україну і хотіли дізнатися більше про місто. На цьому тлі закономірним є збільшення інтересу до української історії Одеси.
