Українські науковці переконані, що відновлюючи території колишнього Каховського водосховища, ми маємо можливість виправити шкоду, завдану природі понад 70 років тому. Серед іншого, це відновлення відповідатиме тим зобов'язанням, які Україна взяла на себе в природоохоронній галузі.

Переказуємо найважливіше з доповіді українських науковців про наслідки підриву Каховської ГЕС для біорізноманіття.

Втрати природоохоронних зон через теракт

У доповіді зазначено, що через підрив Каховської ГЕС постраждало 15 природоохоронних об'єктів України. Із них найбільших збитків зазнали природний парк «Великий Луг» (−86,2% територій), природний парк «Кам’янська Січ» (−48,6% територій), ландшафтний заказник «Каїрська балка» (−33,3% територій) та орнітологічний заказник «Великі і Малі Кучугури» (−50,5% територій).

Мапа постраждалих природоохоронних територійМапа постраждалих природоохоронних територійФото: НАН України

Які аргументи на користь збереження Великого Лугу?

У доповіді Академії наук нагадали, що Україна є підписанткою Конвенція про біологічне різноманіття, учасники якої у 2022 році схвалили Куньмінсько-Монреальську програму. Вона передбачає виконання 23 глобальних цілей до кінця декади, серед яких досягнення показника в 30% відновлюваних та природоохоронних територій води та суші.

Втім, Україні буде непросто реалізувати ці завдання, адже станом на 2021 рік відсоток природоохоронних територій становив лише 6,7%. Тож через підрив Каховської ГЕС окупантами Україна отримала можливість відновити значну частину русла та заплав Дніпра у її первозданному вигляді.

Водночас науковці у своїх оцінках орієнтуються на рішення Кабміну про відбудову Каховської ГЕС з огляду на її економічну важливість для регіону. Тож серед пропозицій, які має Академія наук, план побудови на Дніпрі ще однієї дамби, яка відділятиме мілководну частину Каховського водосховища від Великого Лугу.

Пропозиція Сергія Афанасьєва щодо будівництва ще однієї дамбиПропозиція Сергія Афанасьєва щодо будівництва ще однієї дамбиФото: Скриншот з тексту доповіді

«Чимала частина природного рельєфу водосховища збереглася, попри 70 років затоплення. Це суттєво полегшить відновлення частини заплави Дніпра, (але) таке масштабне відновлення потребуватиме ретельного і тривалого планування та будівництва гідроспоруд.

Простого відокремлення мілководної ділянки дамбою не досить: щоб максимально відтворити історичний стан території, необхідно буде, регулюючи рівень обводнення території, підтримувати систему островів, озер і рукавів, а також бодай частково моделювати потрібний для заплави режим природних повеней», – говорять науковці.