Кіно формує спогади, спогади формують історію. «20 днів у Маріуполі» отримав «Оскар»

Що відомо про стрічку та що кажуть критики — розповідаємо у цьому тексті.

Історична перемога

Після перемоги «20 днів у Маріуполі» Vanity Fair повідомили, що режисер поспілкувався з пресою за лаштунками й сказав, що просування фільму було «привілеєм, але дивним, болісним досвідом… Сподіваюся, це донесе історію до більшої кількості людей, і вони побачать нас і почують українців».

Фото: Фото: REUTERS/Mike Blake

Під час промови на сцені Мстислав Чернов сказав, що мріяв би ніколи не знімати це кіно:

«Я вдячний. Але, напевно, я буду перший режисером на цій сцені, який би хотів не робити цей фільм.

Я хотів би мати змогу обміняти це на те, щоб Росія ніколи не нападала на Україну, ніколи не окуповувала наші міста; щоб росіяни не вбивали десятки тисяч моїх співгромадян України.

Я б віддав це, аби вони звільнили всіх заручників, солдатів, які захищали нашу землю, цивільних, які в їхніх тюрмах. Але я не можу змінити історію, не можу змінити минуле, проте ми всі разом, ви і я, ми зараз серед найталановитіших людей світу. Ми можемо зробити так, щоб історію виправити, щоби правда перемогла. І щоби загиблі люди Маріуполя та ті, хто віддали своє життя, — щоби їх ніколи не забули. Тому що кіно формує спогади, спогади формують історію».

За нагородою на сцену разом із режисером піднялися фотокореспондент Євген Малолєтка та продюсерка Василіса Степаненко, які разом із режисером працювали в оточеному Маріуполі у 2022 році.

Що відомо про «20 днів в Маріуполі»?

«20 днів у Маріуполі» — режисерський дебют для воєнного кореспондента Мстислава Чернова, який спільно з командою Associated Press, фотографом Євгеном Малолєткою та продюсеркою Василісою Степаненко, відзняв кадри в окупованому Маріуполі. Протягом двадцяти днів вони зафіксували моменти війни, які пізніше стали визначальними образами війни: смерті дітей, масові поховання, розбомблений пологовий будинок та інші російські злочини.

Також знімальній групі допомагав висвітлювати життя та боротьбу в блокадному Маріуполі поліціянт Володимир Нікулін. МВС України розповіло, що Нікулін служить вже понад 30 років. У 2014 році виїхав з тимчасово окупованого Донецька, ніс службу в оточеному Маріуполі. У серпні 2023-го був поранений, коли надавав допомогу постраждалим внаслідок російського обстрілу Покровська.

А українська режисерка Ірина Цілик поділилася історією ще одного героя стрічки. У фільмі є кадр, де з-під завалів дістають підлітка. Режисер сказав, що не знає чи хлопець зрештою вижив.

«Я щойно дізналася, що це Іван, син мого френда, військового. Хлопець вижив, але вже два роки у шпиталі, намагається встати на ноги…», — пише Ірина.

Фото: Ірина Цілик/Х

Сприйняття фільму у світі

Глядачі по всьому світу могли бачити стрічку до «Оскара», світова прем’єра «20 днів у Маріуполі» відбулася на фестивалі незалежного кіно у США «Санденс» у 2023 році. Автори фільму також були нагороджені Пулітцерівською премією за свій журналістський внесок, фільм отримав спеціальну відзнаку на Sheffield DocFest у Великій Британії. А 18 лютого стрічка отримала премію BAFTA.

Сказати, чи змінює фільм ставлення до війни в Україні — напевне не можна. Сам режисер в інтерв’ю для The Village про вплив стрічки каже таке:

«Для того й існують фестивалі.

Якщо фільм посяде якесь місце на фестивалі, це означає, що організатори фестивалів й аудиторія розуміють ті ідеї й події, які були представлені у фільмі.

А якщо вони побачили й зрозуміли, це вже багато означає. Тому що пробитися до людей у сучасному світі дуже важко. Вони перебувають у вакуумі, у своїх інформаційних бульбашках, у бульбашках нормальності. І пробитися через цю бульбашку не просто».

Втім, можна стверджувати, що стрічка точно вражає й іноземні глядачі зізнаються, що не могли повірити, що це правда і війна в Європі виглядає так.

Кінокритикиня Лінда Маррік пише, що «20 днів у Маріуполі» — один із найвпливовіших документальних фільмів сучасності:

«Він виходить за межі традиційного документального кіно, створюючи інтуїтивну та незабутню історію війни».

Кінокритик Кевін Махер писав:

«Зйомки документальних фільмів рідко стають більш вражаючими та руйнівними, ніж ця персоналізована розповідь про життя в південноукраїнському місті Маріуполь на початку повномасштабного російського вторгнення».

Метт Золлер Зейтц пише, що фільм входить до короткого переліку чудових документальних фільмів, «які глядач ніколи не захоче дивитися знову».

Томріс Лаффрі каже, що перегляд стрічки — гуманітарний обов'язок.

«Тут немає жодного політичного аналізу чи проповідей, лише надзвичайно пильний погляд на те, що сучасні війни завдають населенню», — пише у своїй рецензії Денніс Харві.

Фільм могли подивитися не лише кінокритики й журі премій, адже у світі було чимало спецпоказів. Одна з глядачок у Лондоні поділився відео після сеансу: у залі була мертва тиша.

Також стрічка була опублікована у відкритому доступі для американського YouTube.

Де можна подивитися «20 днів у Маріуполі»?

На українських стримінгових платформах фільм недоступний. Придбати перегляд можна тут:

• На Amazon
• На Apple TV
• На Frontline FBS
• На Google Play Movies

Також стрічку можна подивитися на великих екранах. Наприклад, у київському кінотеатрі Жовтень.