Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Як Південь буває вдячним, як об’єднати в один кластер корову зебу, соляне озеро, крафтовий сир та Трипілля, та чому Чумацький шлях завжди був, є і буде зоною волі – читайте в в межах рубрики "Людина Півдня".
Південні громади: проблеми і можливості
"Наша ГО виросла з комунального підприємства – "Агенції регіонального розвитку" – на півдні Херсонщини. Ми були першими в Україні, які започаткували ідею об'єднання територіальних громад", – згадує Павло.
За спиною у нього – плетена маскувальна сітка. Підприємець в дорозі на фронт, з проєктом відновлення та розвитку Херсонщини – інтернет на прифронтовій території ловить зі Старлінка.
Павло Ярмій
У 2007-2008 роках Павло знайшов можливість подати заявку на проєкт "LED-USAID" з локального економічного розвитку для невеликих міст і сіл. Члени команди написали перші стратегічні плани економічного розвитку:
- Каховки;
- Нової Каховки;
- Бериславу.
Павло розповідає – проблеми у всіх трьох містах були однакові: безробіття, досить малий економічний розвиток, відсутність програм підтримки малого та середнього підприємництва, проблеми з водовідведенням та вивозом сміття.
Але можливості у кожного з цих міст були різні.
"Берислав мав велику історичну складову, а Каховка і Нова Каховка – були більш економічно перспективними. Нову Каховку я вважав ще й досить цікавою через її молодість (на той час – близько 55 років) та велику кількість енергетиків. Так я запропонував "LED USAID" – об'єднаймо ці три міста і створимо між ними синергію. Разом розв’язувати проблеми легше – більше стає можливостей", – говорить Павло.
З Новою Каховкою Павла пов’язував ще й особистий сантимент.
Нова Каховка
"Я дуже багато сюди вклав – грошей і душі. Приїхав з Одеси в Нову Каховку в 90-му році. Я тут реалізував купу неймовірних речей – уже в університеті займався підприємництвом і шукав собі місце для бізнесу, а не місце для роботи. Від місцевої влади я ніби в насмішку отримав маленький шматок землі, щоб робити тут ресторанний комплекс", – розповідає Павло.
Підприємець знає, що під час окупації комплекс розграбували. Забити дошками ресторан не виходить – росіяни та колаборанти все здирають і ріжуть.
Проте у 2007 році про такі речі неможливо було подумати і чоловік активно брав участь у розбудові Півдня.
"Пропозицію про об’єднання трьох міст у проєкті прийняли – і так ми створили першу в Україні стратегію підвищення конкурентної спроможності Таврійського об'єднання територіальних громад", – згадує чоловік.
Павло Ярмій
До цього об'єднання запросили не тільки дві Каховки та Берислав, але і їхні райони – Каховський та Бериславський, і місто Таврійськ. Швидко почали налагоджуватись контакти, бізнес-зустрічі, і незнане до того слово "нетворкінг" почало жити активним життям на Півдні.
Таврійська єдність – як об’єднати Південь
"В цей же період ми розпочали проєкт "Таврійські горизонти". Це був міжнародний інвестиційний форум, який розпочинався в Новій Каховці. Поступово народ почав розуміти, що в об’єднанні є сенс – так ми набагато сильніші. Паралельно ми проводили "Таврійський ярмарок", де продавали місцеві продукти", – гірко сказав Павло.
Посеред усіх цих проєктів народилась "Агенція регіонального розвитку Таврійського об'єднання територіальних громад"".
"Ми потребували інституції, яка би системно займалась розвитком цієї території. Нова Каховка була ідейним центром цього проєкту. І колишній міський голова Володимир Коваленко запропонував мені створити таку агенцію, як комунальне підприємство. Ми розпочали свою роботу в кінці 2007 року", – згадує Павло.
Підприємець вважає, що свого часу його дітище було однією з кращих агенцій в Україні.
Агенція свого часу була однією з кращих в Україні
"Ми розпочали роботу, але інколи влада і бізнес хочуть різних речей. Коли ми в 2011 році ми підійшли до точки кипіння непорозуміння з владою, вся команда встала і пішла з цієї агенції, як з комунального підприємства. Але, щоб не покидати усе зроблене, ми створили відразу ж громадську організацію з аналогічною назвою", – говорить Павло.
Грошей з бюджету на діяльність Агенції більше не виділяли, і усі наступні роки її учасники працювали на проєктних коштах та волонтерських засадах.
Туристичний кластер: зебу, крафтовий сир і російська окупація
У 2014 році росіяни анексували Крим. Почалась війна.
"Частину Херсонщини вони окупували ще в 2014 році. А у нас традиційно є два напрямки, які можна розвивати: сільське господарство і туризм. І з туризмом ми розуміли – якщо зараз нічого не зробимо, то туристичний сезон провалиться", – згадує Павло.
Агенція у перший воєнний рік запланувала створити на Херсонщині "Таврійський туристичний конгрес".
"Ми хотіли запросити сюди представників громадськості, туризму, експертів, спеціалістів. Показати, що Херсонщина готова співпрацювати і запрошує до себе гостей. Губернатор тоді відмовився – побоявся взяти на себе відповідальність. Що ж – ми зробили все майже самі. Серед керівників управління туризму в Херсонській області, нас підтримав тільки Сергій Шкарупа. Тому мали трохи допомоги від обласної державної адміністрації", – розповідає Павло.
"Таврійський туристичний конгрес" проходив з 14 по 16 травня 2014 року.
Підприємець розповідає, дехто з іноземців, присутніх на конгресі, досить сильно переклякався.
"Але ми їх переконали, що все добре. Ми змогли показати привабливу Херсонщину, і туристи поїхали. Туристичний сезон був врятований", – згадує Павло.
Від 2014 року Агенція провела ще вісім таких конгресів.
"З часом зрозуміли, що хоч ми і є більш-менш туристичною областю, але є проблема – туризм у нас тільки два місяці влітку. А ми ще й Крим втратили на той момент, і абсолютно всю весну-осінь, не кажучи вже про зиму, люди взагалі не живуть і не працюють. Ми прийшли до висновку, що туризм – то має бути не тільки море", – говорить Павло.
Агенція почала активно возити на Херсонщину експертів та спеціалістів з розвитку громад.
Агенція стала активно возити на Херсонщину експертів
"І всі ці люди нам розказали – дивіться, у вас є винні і коньячні заводи. Це дуже круто з точки зору хороших винних турів. Ще у вас є дуже класні сири, помідори, і все це разом – потенціал на гастрономічний тур. А у термальних озерах можна купатись і взимку, і весною, і восени", – розповідає підприємець.
Так агенція вирішила створити туристичний кластер, який би об'єднував громади.
"Якась громада має термальне озеро, якась – соляне. Хтось побудував хороший готель, ресторан або ж сироварню. Але воно все не було об'єднане продуктом. Не було можливості створити додану вартість, і ніхто цим не займався", – пояснює Павло.
Процес дегустацій
Агенція запропонувала керівникам південних громад подивитися на туризм, як на серйозну економічну складову майбутнього розвитку.
Так у 2018-2019 роках на Херсонщині народився туристичний кластер, який об'єднав бізнес, органи місцевого самоврядування, громадські організації, виші та торгово-промислові палати.
"Ми запропонували нашим керівникам і нашому бізнесу розпочати більше спілкуватися. Проводити різні нетворкінгові заходи, запрошували людей на навчання, на різні форуми. І так херсонці стали більше розуміти, що ми робимо – і почали створювати щось самі", – згадує Павло.
Люди, які мали корову чи козу, зрозуміли, що можна робити не просто сир за радянськими стандартами, який ніхто уже не купує, а популярні крафтові продукти. Асканійське лісництво згадало, що колись місцевих корів доїли під музику, і це можна повторити і монетизувати; а на подарованих конях чудово можна катати туристів.
Продукти "Це Крафт" - організації, яка виникла завдяки Агенції
"У однієї з громад було маточне стадо тонкорунних овець, і воно виявилось дуже рідкісним. А окрім того всього – стадо корів зебу, праматері всієї великої рогатої худоби", – розповідає підприємець.
Павло досі пам’ятає свій захват від побаченого.
"Ці зебу такі красиві, здоровенні – живі танки Південних степів. А м’ясо дуже схоже на мраморне. Ми відразу привезли туроператорів і турагентів. Туристи як розпробували мраморних зебу, то місцеві почали жалітись, що в них нема стільки забою – всі хотіли шматочок древньої корови", – посміхається Павло.
Зебу
Проєкти йшли за проєктами. Далі Агенція запустила "Соляну дорогу" – об’єднання за аналогією колишнього Чумацького шляху, який колись проходив Херсонщиною. Реалізувати себе тут могли всі – від підприємців і воїнів, до дипломатів і переговорників. Павло надихався досвідом чумаків, які возили сіль та продукти, та козаків, які воювати уміли краще, ніж торгувати. Принцип давати кожному робити те, що він найкраще вміє, став для Агенції наріжним каменем.
До 2022 року все було чудово. А потім все закінчилось.
Після лютого: про цінність хліба
24 лютого Павло проводив тренінг недалеко від Криму. Вдарили перші ракети, і підприємець повернувся, щоб завезти дружину до батьків в невелике село на межі області. Повернутись в Нову Каховку уже не зміг – її та ГЕС окупували росіяни. На Антонівському мосту точились бойові дії.
Далі чоловік кілька днів волонтерив в Херсоні.
З часом співпраця стала більш організованою – БФ "Об'єднання" Юрія Антощука знаходило кошти від міжнародних благодійних організацій, а команда Павла займалась оперативною роботою на лівобережній Херсонщині. Для громад Півдня Агенція зібрала понад 10 тисяч продуктових наборів.
"Ми не ходили і не просили у підприємців, ми купували. Знали, що людям все дісталось не просто так. Їм треба було утримувати колективи" – розповідає Павло.
Цим організація займалась два місяці.
"Найголовніше для нас було – діти. Ми бачили багато неповнолітнх з інвалідністю та дітей-сиріт. Це ті, ким ми опікувались в першу чергу", – розповідає Павло.
Чумацький шлях Херсонщини
Павло регулярно їздив з продуктами по блокпостах, і чоловіка попередили – не сьогодні-завтра росіяни можуть за ним прийти. А від ресторанного комплексу Павла постійно йшла евакуація.
За один вечір чоловік зібрав маленьку сумку речей, взяв з собою ще чотирьох людей, і повіз усіх на виїзд. 24 квітня 2022 року опинився на вільній українській території.
"Це була Пасха. Дуже знаковий день, як для мене. Всіх розвіз і на батьківський день поїхав до мами і тата на могилу", – згадує чоловік.
Останній раз команда Агенції активно займалась гуманітарним питанням після звільнення Херсона.
"Ми спільно з львівськими друзями привезли камаз гуманітарної допомоги в Херсон. І тоді деякі речі призвели нас до того розуміння, що ми як команда краще можемо працювати в системі "надання вудочки, а не риби" – тепер робимо тільки розвиткові проєкти", – розповідає Павло.
Віднова
Для Агенції завжди був пріорітетом економічний розвиток регіону.
"З самого початку я бився за візійну стратегію відновлення Херсонщини. Щоб люди розуміли, навіщо їм сюди повертатись. Патріотизм – це дуже добре, я – патріот. Але водночас – прагматик", – пояснює Павло.
Зараз Агенція відновлює свою роботу на Херсонщині, а для громад Херсонської області робить інвестиційні паспорти.
Одна з цитат Павла
"Це така візитівка, як і у людей. Тільки вона – для громади. Голова громади зможе їздити на міжнародні заходи, і в межах України, і пояснювати – мені треба гроші і туди, і туди, і туди", – розповідає Павло.
За час роботи з людьми під час війни підприємець зрозумів – гроші є, але їх хтось повинен уміти взяти.
Один з форумів Агенції
"Громадам потрібні менеджери – хто може ефективно використати фінанси. Так і написали проєкт: будемо робити "Школу проєктних менеджерів" для цієї території", – розповідає чоловік.
Павло сподівається, якщо все відбуватиметься стабільно, то уже на початку травня Агенція презентуватиме у Києві "Стратегію АРР Херсонської області", а також політики відновлення та стратегічні паспорти громад.
"Це покаже, що хай навіть обрубана, але Херсонщина живе. І розвивається", – розповідає чоловік.
Шляхами трипільської Праматері
Для Павла було дуже важливо пояснити людям з приймаючих громад, що переселенці – це ресурс, а не тягар.
"28 квітня ми приїхали, а у травні уже відкрили свій офіс "Херсонський центр розвитку громад в Умані". 19 серпня зробили перший економічний форум і презентували ідею на цьому Форумі, яку запропонували місцевим громадам – створити агротуристичний кластер "Шляхами трипільської Праматері". На цій території є унікальні артефакти! Агенція об'єднала громади Черкащини і Кіровоградщини, щоб створити таку собі "карту трипільської культури", – розповідає Павло.
Шляхами Трипільської праматері, один з проєктів Агенції
На території Вінничини і Черкащини Агенція створила дві школи проєктного менеджементу. Успішних настільки, що влада області звернулась до Павла та попросила створити ще кілька. Те, що Агенція відпрацювала в евакуації, Павло хоче згодом перенести на Херсонщину та Миколаївщину – адже багато активістів виїхало.
В Києві команда створила проєкт "Міфологізація Трипілля" – на це виграла грант на 50 тисяч євро. Весь 2024 рік буде залучати бізнес, щоб люди могли себе асоціювати з Трипільською культурою і розуміти – в українців дуже глибоке коріння. Павло вважає, що це коріння – це якраз те, що всіх українців тримає на цій землі.
Агенція виграла 50 тисяч для проєкту
"Я не хочу, щоб ми знову продавали китайський ширпотряп з російськими наративами, п’яних козаків з оселедцями в шароварах, квітучі мальви біля хатини з солом’яною стріхою. Хочу, щоб ми пропонували дорогі, якісні, але автентичні культурні речі. Вишиванки з Трипіллям, велику кількість кераміки. Щось таке інноваційне, але нашу душу показувати. Кераміка, дерево, ткацтво. Це ми повинні продавати за кордон – ось ми, з одного кореня з вами. Це наша земля. Це наша культура", – пояснює Павло.
Також агенція підписує меморандуми з організаціями в Молдові та Румунії – хоче залучити якомога більше грошей транскордонного співробітництва в Україну.
Агенція підписала Меморандуми про співпрацю з двома країнами за кордоном
Що для мене Південь?
Це територія, яку я полюбив. В ній є свій смак, свої родзинки. Найголовніше – Півдню не вистачає колаборації із Заходом і Північчю України.
Як мене змінив Південь?
Я вивчив російську – тут більшість людей раніше розмовляли російською. Впевненився в тому, що все, що мене вчили мої батьки - правда. Південь навчив мене бути жорсткішим і рішучішим, відстоювати свої ідеї та цінності. Але Південь може бути вдячним, якщо ти щось зробиш для нього.
Виграш проєкту "Трипілля"
Знакове місце на Півдні?
Нова Каховка.
Які стереотипи про Південь бісять?
Мене нічого не дратує. Є різні люди всюди. Тільки образливо, що не досягли того, чого хотіли. Я багато років тому говорив чиновникам: якщо ви не будете дивитись дуже уважно на Херсонщину, прийде час, коли ви будете дивитись на неї через вічко автомату. Так і сталось.
З якими викликами стикнеться Південь?
Велика кількість людей не повернеться. Ми будемо зоною фронтиру, прикордонною зоною. І уже зараз потрібно будувати стратегію цього фронтиру. До нас можуть приїхати люди із зовсім інших країн – реінкарнувати оцей великий козацький Луг. Зону волі, куди приїжджали з Польщі, Литви і Валахії – бо кошового отамана переобирали кожен рік. У нас буде дуже мало ресурсів на відбудову, і треба буде відмовитись від величезної кількості місць, де раніше люди жили, задля того, щоб відновити ключові території. Але великі перетурбації – це великі можливості. Те, що велика частина Півдня так постраждала, це його урок, який треба пройти.
Ключові страви Півдня?
Шурпа, хаш, тузлук (баранина з овочами – їжа південних хлопців). Гетьманська юшка – шість видів риби, з яких два – червона риба. Я і сам варив. Коли в тебе є свій ресторан, можеш собі дозволити. 6 годин вариш цю юшку, а потім за вуха людей від неї не відтягнеш – хочеш щось зробити автентичне і своїми руками.
Дегустації на Херсонщині
Що найбільше любилось/дратувалось у морі?
Море Херсонщини – ніс українського корабля. Крім Криму, це була єдина область України, яку омивало два моря. Якщо навчитись її правильно використовувати, то це величезна туристична перевага – де ще за один день можна покупатись в двох морях?
Як бачите Південь через 10 років?
Якщо/коли війна закінчиться, я бачу лівобережну Херсонщину як місце унікального експерименту. Країна майбутнього на європейській території, унікальна абсолютно. Інноваційні технології, зелений перехід, і наші величезні канали, покриті сонячними панелями. Роботизовані трактори, які сіють і орють. Багато садів, і багато крафтової продукції. Велика кількість туристів. Я бачу Південь українською Саудівською Аравією.
Останній День Народження в Новій Каховці. Козацька шабля в подарунок, залишилась в окупації
На Херсонщині вода – це завжди велика цінність. Наша Нафта. Також треба буде повертати Каховське водосховище, тому що це ще й сільське господарство, але вже роботизоване. Людей небагато, але на хороших посадах.
Коли Україна виграє, що Ви скажете?
Павло дуже довго мовчить, і в кінці промовляє – "До роботи".
