Впродовж перших місяців війни життя у Скадовську нагадувало звичне: на центральній площі майорів синьо-жовтий прапор, працювала українська влада, проводилися патріотичні мітинги. Все змінилося зранку 9 березня 2022 року, коли у місто заїхали колони російської військової техніки.

"О, Море" зібрало спогади скадовчан про початок війни та перші дні окупації міста

Як Скадовськ опинився у тимчасовій окупації

24 лютого 2022 року підрозділи армії РФ перетнули адмінмежу з Кримом і вторглися на Херсонщину. Вони швидко захопили область, стягнувши туди величезне угруповання військ.

З перших днів війни у Скадовськ приїздили поодинокі російські патрулі. Попри це у місті височів синьо-жовтий прапор, працювала українська влада, відбувалися проукраїнські демонстрації. Місцеві жителі шуткували: казали, що саме час проголошувати "українську скадовську республіку".

На початку березня ворожі війська масово заїхали в місто. Загарбники почали встановлювати свої порядки та чинити репресії проти патріотично налаштованих містян передусім чиновників, активістів та журналістів.

 

9 березня російські війська окупували Скадовськ 9 березня російські війська окупували Скадовськ Автор: із соцмереж

"Щоразу здавалося, що кулеметник цілився саме в мене"

Добре пам’ятає ранок 9 березня скадовчанка Дарина (ім’я змінено з міркувань безпеки – ред.). Вранці їй подзвонила знайома та повідомила, що росіяни заїхали в місто.

"Чоловік сказав, щоб йшла до родичів. Бо якщо за мною прийдуть, то він зможе попередити… З вікна будинку родичів я рахувала військову техніку, дійшла до 30 і збилася. Я була у страшному відчаї, плакала. А потім молилася 10 днів, щоб вони пішли. Але вони не пішли", – пригадує жінка.

Дарина сподівалася, що загарбники швидко покинуть місто Дарина сподівалася, що загарбники швидко покинуть місто Автор: із соцмереж

З першого дня окупації у місті стало дуже тихо, люди боялися виходити на вулицю, бо не знали, що очікувати від окупантів. Час від часу долинали постріли біля "Слави" (дитячий табір, де окупанти облаштували катівню – ред.).

"А далі було ще страшніше. Кілька разів на день їхала, громихала військова техніка, зверху сидів кулеметник, і щоразу здавалося, що він цілився саме в мене", – продовжує скадовчанка.

В умовах війни катастрофічно не вистачало ліків. Містяни згуртувались і допомагали один одному: в соцмережах публікували медикаменти, які могли безкоштовно віддати. Люди брали навіть прострочені. Пізніше волонтери організували банк ліків.

У Скадовську діяв пункт прийому та обміну ліків У Скадовську діяв пункт прийому та обміну ліків Автор: із власних джерел

Біля банкоматів збиралися черги. "Стоїш по 1-2 години, щоб зняти готівку, а потім ще 1-2 години біля АТБ, щоб їх витратити. Бувало дочекаєшся, зайдеш, а купити вже не було чого, – пригадує Дарина. – Якось чоловік повернувся з магазину з пляшкою дорогого коньяку та червоною рибою. Бо більше нічого не залишилось! Ми з ним сидимо, їмо червону рибу, запиваємо коньяком, і я йому кажу: "Буду виїжджати. Ти зі мною?". Він погодився”, – каже жінка.

Через два дні вони виїхали та донині проживають у Києві.

"Вони заплили на річку, закинули вудки і почули…дивні вибухи"

Після початку війни відчуття приреченості не покидало Ілону (ім’я змінено з міркувань безпеки – ред.), бо всі шляхи виїзду зі Скадовська вже 24 лютого були зайняті росіянами. Тож нічого не залишалось, окрім як просто слідкувати за розвитком подій.

"Про вторгнення дізналась від чоловіка. Рано-вранці він із моїм татом поїхав на риболовлю. Вони заплили на річку, закинули вудки й почули дивні вибухи. Вирішили повертатись додому. Пізніше подзвонив брат, який був військовим, і підтвердив, що почалася війна" - ділиться спогадами дівчина.

З того моменту життя перетворилось на нескінченне гортання стрічки у пошуках новин та зідзвони з родичами. Обстановка в місті провокувала тривожність, страх, появу поганих думок.

"Я лякалась усіх голосних звуків, боялась визирнути з вікна. Коли осмілилась, виявилось, що то сусід рубав дрова", – пригадує скадовчанка.

У місті панували тотальний хаос і паніка. Майже миттєво ціни на їжу підвищились вдвічі-втричі, величезні черги біля супермаркетів АТБ та Фрешу стали типовими для Скадовська.

Черги перед скадовським банкоматомЧерги перед скадовським банкоматомАвтор: із власних джерел

"Хліб відпускали не більше двох буханок в одні руки. Частину ми їли одразу, все інше — сушили на сухарі, на чорний день. Печиво "Марія", яке до війни коштувало 50 гривень за кілограм, подорожчало до 150 гривень", – ділиться Ілона.

Місто покинули всі поліцейські та військові, тому підтримкою порядку займалися місцеві чоловіки. Вони організували громадський патруль. Беззбройні, вони несли службу щоночі та мали ловити мародерів. Спочатку робили це самотужки, а після 9 березня – мусили разом із росіянами. Більшість відмовилась.

"Живеш і не знаєш не те, що буде завтра, а навіть те, що буде наступної хвилини. Пам’ятаю як вітала подругу з Днем народження і навіть не знала, що побажати. Потім сказала: щоб був мир, здоров'я і… щоб ми всі вижили", – каже скадовчанка.

"Встиг подзвонити родині та попрощатися"

"О 5:30 ранку подзвонив знайомий із роти охорони Скадовська і повідомив, що Росія розпочала наступ. Я спочатку не повірив, подумав, що це якийсь невдалий жарт. Увімкнув 1+1 – про війну ні слова. Перемкнув на російський канал і там почув про старт спеціальної військової операції", – пригадує 24 лютого 2022 року скадовчанин Андрій (ім’я змінено з міркувань безпеки – ред.).

Чоловік поїхав у військкомат і був вражений від побаченого: всі працювали у звичному режимі. Ба більше – працівники не знали, чи інформація про початок війни є достовірною.

"Я був шокований, а вони не панікували зовсім… Далі я поїхав до морпіхів та ПВОшників, отримав зброю та виїхав з ними з міста. Встиг подзвонити родині та попрощатися. На трасі бачив перші колони військової техніки Росії, наші скадовські хлопці згодом прийняли бій і частина з них загинула. Мене могли вбити теж, якби не обставини, через які я був змушений повернутись у Скадовськ", – розповідає він.

У перші дні війни Андрій з побратимами досліджував ситуацію в місті та навколо нього, збирав розвіддані для українських військових. Також чоловік долучився до громадського патруля та разом з іншими скадовчанами підтримував порядок у місті.

Протягом першого місяця великої війни у центрі Скадовська майорів синьо-жовтий прапор Протягом першого місяця великої війни у центрі Скадовська майорів синьо-жовтий прапор Автор: із власних джерел

За словами Андрія, життя перетворилось у челендж: спочатку знайди дешевше продукти, а потім знайди українські продукти. Були недобропорядні підприємці, які видавали російські товари за українські.

Попри складну ситуацію скадовчани допомагали один одному: ділилися борошном, цукром, хлібом тощо. Частину своїх продуктів Андрій розвозив родичам і знайомим малозабезпеченим родинам.

Після того, як 9 березня у Скадовськ заїхала колона російської техніки, за словами чоловіка, містяни поділилися на тих, хто за Україну і тих, хто тішився приходу окупантів.