Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Користувачі соцмереж розповідають, як переживали ті лютневі дні й реагували на новини про тривожні валізки. А ще згадують міста. Так, у соцмережі Х (раніше й надалі — твіттер, - прим.ред) користувач під ніком зелений мексиканець запитав: «Ви були у Бердянську?». Сам пан Зелений мексиканець у Бердянську ніколи не був, але показав сувенір звідти — тарілка, на які зображені пам'ятки містка. А питання викликало хвилю ностальгії й смутку.
Бої за Бердянськ розпочалися 24 лютого 2022 року. Зранку 28 лютого місто вже було окуповане й залишається під окупацією досі.
Я ніколи не була в Бердянську і якщо ви теж, то пропоную здійснити віртуальну подорож туди разом зі мною прям вже і відчути місто очима тих, хто там жив чи відпочивав.
А ви були у Бердянську?
Те, що я не була в Бердянську не означає, що там не було редакції «О, море». У 2021 році на YouTube виходило тревел-шоу й наші журналісти досліджували українське узбережжя. Зокрема, й нині окупований Бердянськ в якому тоді було чимало туристів, адже місто приваблювало своєю розвинутою інфраструктурою, теплим моречком і розвагами! Але й не в сезон там було що робити. У нас з тих часів залишилося два коротеньких відео з дрона:
До речі, про море і розваги. Для декого Бердянськ став містом, де вперше скупалися в морі:
Фотозона, вітрильний спорт і дитячі табори
А Пан Руслан пригадує, що був у місті, коли там ще була фотозона на пляжі у вигляді черепахи з пальмою й «обмазаним в щось чорне типом, нібито папуасом». Каже, що то було дуже й дуже давно.
Користувачка твіттеру під ніком @мс пацюк і марта їздила туди з бабусею й пригадує, як на пляжі їла вареники з картоплею та кетчупом (до речі, я вареники завжди лише зі сметаною їла).
Користувач «Так говориш Zarathursta» бував у Бердянську двічі на рік. Зупинявся й в готелі-замку «Венеція» й відвідував неперевершений ресторан Катран. Хтось пригадує сушених бичків, а у когось місто асоціюється з придбанням машини.
Alexa Frozen розповідає про незабутній тиждень на кубку України із вітрильного спорту: «Місто сподобалось, залишились чудові спогади, окрім вщент розбитого причалу, який було майже неможливо використовувати.Там дуже швидко довелось навчитись, як уходити/підходити із берега, щоб не вбити лодку вщент».
Згадують і дитячі табори. Хтось там бував, як відпочивальник, а хтось — як вожатий.
Пані Барвінкову відправили у Бердянськ на море ще підліткою «за досягнення у навчанні». У таборі їй не дуже сподобалося, втім про місто залишилися гарні спогади: море й набережні закохали, тож вона сподівається ще туди повернутися.
А хтось жартує:
Користувачка дурне кошеня прожила там останній шкільний рік, а Нафтуся провела там останнє літо перед повномасштабним вторгненням.
Смуток за рідним домом
Після такої хвилі ностальгії хвилею смутку накрило тих, для кого Бердянськ — дім.
«Вчора ми з мамою синхронно плакали, бо більше не зможем повернутись в нашу квартиру в Бердянську, в яку вона за 17 років вклала всю душу в ремонти і затишок», — пише canis scoliosis.
Один з користувачів також розповів, що після окупації міста робили мозаїку з пам'яткою Бердянська, аби таким чином назбирати грошей на корч для Бердянського ТРО. Автор мозаїки — Даня Войтюк.
А інший користувач розповів, що з цією бесідкою мала невеличку картину місцевого художника: «Залишилась в моїй оселі в Попасній... Мабуть, згоріла з квартирою разом... ».
Такі згадки про нині окуповане місто допомагають не забувати про Бердянськ й берегти пам'ять про нього. Тож знайшлися й ті, кому від цього твіттерського треду спогадів стало тепло:
