Про це йдеться в аналітичній доповіді «Крим під час Великої війни. Ситуація на окупованому Кримському півострові у 2022-2023 роках».
Туристи, яких немає
На карті повітряних атак відчутній курортно-туристичний регіон Криму – Південний берег, тобто Велика Ялта і Велика Алушта. Однак це не означає, що російські туристи там почуваються в безпеці.
Коли ви зустрічаєте в ЗМІ офіційні оцінки туристичного потоку в Криму, розумійте, що вони мають пропагандистський характер і є завищеними у 2−3 і навіть в 4 рази, пише Андрій Клименко, керівник Інституту стратегічних чорноморських досліджень, і головний редактор BlackSeaNews.
Річ у тому, що росіяни враховують всіх, хто в'їжджає на півострів, зокрема додаткове наявне населення (близько 1 млн людей), включно з військовими та членами їхніх сімей, що переїхали до Криму з Росії після окупації 2014 року, та можуть по декілька разів на рік виїжджати до РФ та повертатися. Кількість ночівель в туристичних закладах не публікують.
Пляж у селищі Миколаївка Сімферопольського району. Крим, 25 липня 2023 рокуФото: Крим. Реалії
Вбита логістика
Через окупацію і повномасштабне вторгення в Криму докорінно міняється туристична логістика.
Наприклад, до окупації у 2000-х роках 67% туристів їхали залізничним транспортом, 20% — автомобілем, 13% — літаком.
Так от, після початку повномасштабної війни єдиний кримський аеропорт у Сімферополі перестав працювати, міст через Керченську протоку неодноразово зазнавав атак і пошкоджень, тобто користування ним стало ризикованим.
Що доводять цифри
За оцінкою експертів, реально до окупованого півострова у 2022 році приїжджало до 1,5 млн людей на відпочинок, а у 2023 році він за наявними даними зменшення бронювань може бути оцінений – до 1 млн людей за весь рік за умови, якщо сезон 2023 все ж буде продовжуватись у вигляді “екстремального туризму під обстрілами”.
Натомість до початку Великої війни туристичний потік був до 2,5 млн людей на рік — а це у 2−2,5 рази менше, ніж розрахункова оцінка кількості туристів до окупації (5−6 млн осіб, які приїжджали в середньому на 10−14 днів) та в 3,2 раза менше, ніж у радянські часи (8 млн осіб, які приїжджало в середньому на 20−24 дні).