Патрульний із Миколаєва Дмитро Бажин став рекордсменом Книги рекордів України, пробігши найбільший за площею та другий за довжиною острів України – Джарилгач. На подолання 44 кілометрів полісмену знадобилося 7 годин і 20 секунд. 

Редакція "О, Море" спостерігала за встановленням рекорду та поспілкувалася з Дмитром про враження.

Патрульний встановив рекорд на Джарилгачі

Стартував чоловік із острову Джарилгач зі сторони Скадовська, а завершив дистанцію біля Лазурного. Під час руху зробив лише одну зупинку біля оселі монаха-самітника Марка.

Дмитро Бажин увійшов до Книги рекордів України. Автор: Олександр Харчиков

Зафіксували рекорд представники вітчизняного реєстру рекордів на чолі з Ланою Вєтровою.

Організацією заходу чоловік займався особисто. Дату проведення забігу обрав не випадково.

Я присвятив його всім людям, які роблять все можливе, щоб ми могли спокійно жити та розвиватися в нашій державі. Всім вчителям, лікарям, поліцейським, будівельникам… У тому числі, людям, які зараз на Сході потребують нашої підтримки та віри, – зазначив Дмитро Бажин

Також поліцейський мав за мету привернути увагу до необхідності захисту навколишнього середовища та тварин острову. І це не порожні слова: під час бігу він зібрав на острові 7 кілограмів сміття.

джарилгач сміттяПісля туристичного сезону на Джарилгачі залишається сміттяАвтор: Із особистого архіву Дмитра Бажина

Дитяча мрія, яка стала реальністю

Дмитро Бажин народився в Скадовську, але нині проживає та працює в Миколаєві. З дитинства Дмитро подорожував на Джарилгач. І під час однієї з таких поїздок у нього зародилася мрія побачити всіх тварин і унікальну природу острова.

"Дитячі мрії залишилися в дитинстві. Коли став дорослим, то практично забув про них. Але коли 1 січня 2021 року вирішив пробігтися, щоб не засиджуватися перед святковим столом і телевізором, то зрозумів, що цей рік буде для мене більш спортивним, ніж всі попередні", – пригадує патрульний.

Пробігти Джарилгач було мрією дитинства поліцейського. Автор: Олександр Харчиков

Відтоді почав бігати. Спочатку це були звичайні пробіжки для душі, з часом почав збільшував дистанції. Подолавши 100 кілометрову позначку, захотілося зробити щось незвичайне та те, що запам’ятається. Саме тоді згадав про свою дитячу мрію – побачити весь острів від початку до кінця.