Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Редакція "О, Море" побувала в Іванівці, розпитала власників про етнотуризм та зробила фоторепортаж.
Екотуризм на Херсонщині
Заради цього місця Ольга і Михайло залишили своє міське життя, до того жили у Херсоні. Доїхати до Іванівки без власного автомобіля дуже складно: автобус там буває раз чи двічі на день. Від траси, яка веде з Херсону в сторону Залізного Порта, до Іванівки їхати ще приблизно пів години. Дорога, утворена слідами автомобілів, веде через степ, тому якщо піде дощ, її може не бути.
Подружжя господарів зустрічають нас біля зупинки на старенькому УАЗі. Ноги губляться між пахучими динями і кавунами всередині машини. Після короткої поїздки на асфальтованій дорозі починається степ, а з ним і наша екскурсія.
Ольга захоплено говорить про рослини, які ростуть у степу, про простір, якого тут так багато, особливо людям, які приїхали з гір. Вона звертає нашу увагу на найменші деталі:
"Ой, пелікани летять, дивіться, важкі такі! Тренуються до відльоту! А навесні тут так гарно пари кружляли в небі".
Іванівка має кілька вулиць, тут живе приблизно 300 людей. Садиба, до якої ми приїхали, губиться у зелені дерев, тому видно її не одразу. Справа розташований старенький будинок з дерев’яним ґанком, навпроти – сучасний дім з кількома кімнатами для гостей і кімнатою господарів.
Зустрічає господарів собака Бабай, він не дає їм проходу і одразу стрибає до машини. Гостей у садибі нема, їх чекають увечері. Тут тихо, спокійно, по-домашньому, повсюди арки і альтанки, оброслі зеленню, є невелика кімната-музей з старовинними деталями побуту і сушеними рослинами, тому все пахне сухою травою. Тут проводять майстер-класи і заняття творчістю з місцевими дітьми.
У кінці садиби під акаціями й іншими деревами розташувались бунгало для туристів. Вони дерев’яні, всередині мають оббивку і встелені сухою травою, а зверху вкриті клейонкою. Тут багато гусениць. Місцеві кажуть, що таке нашестя є щороку.
На траві видно банки з домашнім вином, яке робить Ольга: грушевим, абрикосовим, м’ятним. Ольга пригощає домашніми голубцями з м’ясом, томатним соусом із вершками і овочевою ікрою з баклажанів і помідорів. Каже, часто готує для гостей, які відпочивають тут. Замість води подають холодний зелений чай.
На краю землі
Іванівка розташована на березі Ягорлицької затоки. Господарі жартують, що це місце на краю землі. До садиби часто приїжджають, що відпочити на березі затоки, особливо з дітьми, адже тут дуже мілко, і тепла вода. Поряд також є дикий ліс, місцеві періодично бачать вовків, які водяться в ньому. У сезон Михайло майже щоранку ходить збирати гриби. Він каже, що не сумує за містом, вони часто їздять до Херсону, щоб піти у театр чи відпочити.
Територія виглядає автентично, але тут є і блага цивілізації: по-сучасному обладнана ванна кімната в будинку, також туалети, душі і умивальники на вулиці. На пропозицію допомогти з посудом, Ольга тільки посміхається:
"Готувати – це творча робота, а мити посуд така нетворча, що я намагалася її позбутися і мені вдалося, в мене є посудомийка".
У розумінні Ольги і Михайла садиба – це місце з господарями, тому приймають гостей вони самостійно, але іноді наймають помічницю, коли гостей особливо багато.
Ольга сама готує для гостей
"Тут є ще одна садиба, але вони не хочуть рекламуватися. Вони просто поселяють, а ми проводимо майстер-класи, екскурсії. Часто просять розказати про щось, от ми і розказуємо. Є люди, які приїхали, щоб побути в тиші, ми бачимо це і не заважаємо", – каже Ольга.
Жінка цікавиться етнографією й історією рідного краю, вона багато читає, і не довіряє інформації з інтернету. Радить підручник "Українська народна етнографія" та інші.
Люди приїжджають сюди не тільки в сезон, а також в холодну пору, частіше на різні свята, які святкують у садибі: Різдво, Великдень, Стрітення, Масляну. Окрім моря, пара пропонує гостям власні екскурсії місцевістю.
"Я все привожу людей в степ і кажу: в пустелі Мойсей водив людей 40 років, в нас напівпустеля, я буду водити вас 20 років", – жартує Михайло.
"У нас осінь така гарна, така ласкава, приїжджайте", – каже Ольга на прощання, і відкриває ноутбук, щоб відписати майбутнім гостям садиби.
