Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Про особливості мандрівок в Україні редакції "О, Море" розповіла блогерка і організаторка подорожей Настя Кучина.
Можливість не планувати
Настя Кучина організовувала подорожі до Ісландії, Словаччини, Фінляндії, Канади, Іспанії, Франції та інших країн. Про це вона розповідає у своєму блозі в Інстаграмі. Їздила зазвичай автомобілем та компанією з п’яти людей, щоб поїздки були максимально економними.
Настя Кучина
Настя останнім часом жила у Відні і розповідає, що приїхала в Україну з втомою від великого міста. Вона деякий час хоче пожити в селі у бабусі, в подорожах теж переключилась на українські локації: вже організувала мандрівку в Бакоту, планує на Шацькі озера, відвідала Херсонську і Миколаївську області. Разом зі зміною напрямку змінились і самі мандрівки:
"За кордоном я завжди все дуже детально планувала. У мене була чітка програма: чим займаємося, які в нас точки, де ми живемо, що ми їмо. Я ніколи не мала простору, щоб дозволити собі робити те, що хочеться. Постійно переживала, що потім це може обійтися дуже дорого".
В Україні ж все склалося навпаки: подорожі були неплановані наперед, але дуже душевні:
"Я не знаю, як це працює, але в Україні я почуваюся більше в безпеці, тому зловила натхнення не планувати, а вирішувати в моменті, що хочеться робити і куди хочеться їхати".
Настя в мандрівках не планувала якомога більше побачити, а хотіла довше побути на одному місці, відчути його, поспілкуватися з місцевими, запитувати їх про те, чи подобається їм тут жити.
Як знайти житло в день ночівлі
"За кордоном мені було б незручно постукати до людей і сказати: знаєте, мені нема де переночувати, можете мені допомогти? А в Україні цього літа разів 4 точно ночувала в місцевих, і не переживала, що я їм щось винна чи надмірно користуюся гостинністю. Тут я почуваюся вдома і справді можу більше собі дозволити", – розповідає Настя.
Дівчина мріяла зупинятися на ніч у місцевих в Ісландії, якою подорожувала. Вона мала знайомих з таким досвідом, але сама так робити не наважилась. А в Україні легко здійснила цю мрію. Розповідає, що це виглядало приблизно ось так:
"Я знаходила якийсь номер і казала: "Алло, добрий день! Ви живете в цьому селі? Може знаєте, в кого можна переночувати?". Мені давали номер телефону якогось Павла, він відповідав: нуу, не знаю, а ви хто? Я кажу, що хочу з дрона познімати Рожеве озеро, а він: аа, та ви блогер! Канєшно приїжджайте".
Настя не називає суму, але каже, що платити за житло місцевим дуже малі гроші. Схожа ситуація трапилася і в інший день, біля Станіславського каньйону. Там є туристична фірма, яка займається орендою каяків, Настя зателефонувала туди і запитала, чи можна зупинитися на ніч в когось із місцевих. Все, що почула у відповідь: "приїжджайте, щось придумаємо".
Насті з друзями показали три різні варіанти. Дівчина попереджає, що це не умови з кондиціонером і особистим душем, але переваги очевидні:
"Житло було за 100 метрів від лиману, там саме був шторм. І нам настільки сподобалось це місце, що ми просто ввечері сиділи біля води, навіть не поїхали на каньйон і це було шалено круто. Я не бачила там туристів, було відчуття, ніби я в забитому селі у Франції. Житло було просте, але в цьому щось є: спати з відкритим вікном, через яке доходить звук хвиль і морський бриз".
Мандрівка на Херсонщину і Миколаївщину
Маршрут подорожі Насті на Південь України був таким:
- Генічеське озеро,
- Асканія-Нова,
- Олешківські піски,
- Сиваш,
- Станіславський каньйон.
Житло Настя бронювала наперед тільки на першу ніч біля Генічеського озера. Каже, що коштувало воно на Арабатській стрілці доволі дорого. Ціну дівчина не називає, але редакція "О, Море" перевірила ціни на житло в сезон. Двомісний номер зі зручностями у готелі з басейном коштує 1 200 гривень. Є й дешевші та дорожчі варіанти з іншими умовами.
Ціни на півдні України стали для дівчини відкриттям: "Це справді дуже дорогий регіон. Я брала уху за 70 гривень, в якій був шматочок риби, менший за мій мізинець, кілька кусочків овочів і вода.
На фрукти там нема ніде цінників, складається враження, що ціни придумують на ходу. Не хочу озвучувати, скільки витратила, це мене засмучує, точно більше, ніж планувала. Це була доволі європейська сума, при тому що я дуже сильно економила".
Багато грошей Настя витратила і на бензин. Але без автомобіля добратися до тих місць було б дуже незручно.
Фото з мандрівки
Загалом південь України приємно вразив мандрівницю. Каже, що зустріла багато української мови, на яку не сподівалася, гостинність та привітність місцевих.
Настя їхала на власному автомобілі і оцінила якість доріг. Каже, майже всюди вони нові і рівні: "Особливо коли їдеш Олешківськими пісками, там по обидві сторони пісок, дерева і класна, рівна дорога, вид з вікна автомобіля просто чудовий, ніби з фільмів".
Як шукати безлюдні точки на популярних локаціях
Рожеві озера чи інші локації на Півдні доволі популярні серед туристів. Але і там можна знайти точки, де на фотографіях будете тільки ви і гарні краєвиди.
Наприклад, на Генічеському рожевому озері Настя радить йти уздовж берега далеко від місця, до якого вас приводить навігатор. Хороше місце вона знайшла не з першого разу, адже була на озері кілька днів:
"Ми коли перший раз приїхали туди, я була сильно засмучена, бо це виглядало як солоне болото, яке оточує дуже багато туристів. Відчувала себе трохи в зоопарку, бо всі намагалися зробити фотку з рожевим озером, яке взагалі не рожеве".
Потім ввечері, на заході сонця, Настя з друзями йшла приблизно 7 кілометрів уздовж озера для того, щоб знайти гарну місцину. Дівчина каже, що чим далі відходиш, тим красивішим стає озеро. Його колір більше нагадував їй бордовий чи малиновий, але ввечері в одному місці воно було справді рожевим. Все залежить від місця, освітлення і часу доби.
"На цьому озері є дуже красивий пірс. Не знаю, як пояснити, де саме, але якщо забратися далеко, то можна знайти. Потрібно мати натхнення далеко йти і шукати це прикольне місце. Їх спеціально ніде не відмічають. Я теж схиляюсь до цієї думки, що якщо ти знаходиш класну локацію, то нема чого залишати її координати, тому що овертуризм псує зараз атмосферу багатьох місць", – каже мандрівниця.
Найбільше Насті сподобалося озеро Сиваш, тому радить їхати саме туди. Каже, що дуже популярне Лемурійське виглядає набагато гірше і там багато людей.
З якої сторони заїхати до Сиваша, дівчині порадили місцеві: "Павло, в якого ми зупинялися, запитав, чи я хочу грязюкою намазатись, чи щоб мені було красиво. Так і підказав, куди краще їхати. Мені дуже сподобалось те, що крім нас там було дуже мало людей".
Якщо оцінювати Олешківські піски по 10-бальній, Настя поставила б цій локації 3-4. Причина одна: поруч розташований військовий полігон, на якому проводять навчання, тому постійно чути постріли. Але територія доглянута, є місце для наметів, літній душ, туалети, умивальники з милом і столики.
Настя вважає, поки кордони деяких країн закриті для України, можна досліджувати локації своєї країни. Разом з тим тут є можливість не просто побачити місця, а відчути їх: "Я зрозуміла що в нас в Україні дуже класні люди живуть і ми їх недооцінюємо, їхню гостинність. Про неї багато говорять, але думаю що мало людей справді відчули її на собі".
