Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Про свою подорож до Албанії редакції "О, Море" розповіла журналістка Інна Олексієнко.
Вихідні дані мандрівки
- Маршрут: Київ – Тирана – Саранда – Ксаміль – Дуррес – Тирана – Афіни – Київ.
- Людей: Інна Олексієнко.
- Днів: 11 днів.
- Кілометрів: приблизно 4 000 кілометрів.
- Загальні витрати: Інна була, за її словами, у заслуженій відпустці, тому не фіксувала ціни.
Інна Олексієнко
Чому Албанія?
Спочатку Інна хотіла поїхати у Грузію, але коли туди поїхало багато її знайомих, передумала. Хотіла оригінальне місце:
"Дивилася, що ще відкрите для України. Мені нецікаво їхати в такі місця, де були всі. В Албанії була тільки одна моя знайома. Я майже нічого не знала про Албанію, знала що це в Європі і що столиця Тирана. Також знала, що туди не треба ПЛР-тест, це був ще один плюс який стер мої сумніви".
Друзі Інни планували відпустку у Греції, тому після Албанії вона прилетіла до них на кілька днів. Коли дівчина шукала інформацію про Албанію в гуглі, зрозуміла, що її дуже мало. Якщо свої попередні подорожі до Німеччини і Швеції вона детально планувала, тут це було зробити складно, житло забронювала тільки на одну ніч.
В Албанії майже не знають англійської: "Це перша країна, в якій я одразу вирішила, що буду купувати місцеву сім-карту. Розуміла, що якщо нема розкладів руху громадського транспорту в інтернеті і якщо я не розумію, куди завтра поїду, а люди не розуміють англійської, то тут треба бути на зв’язку".
В Албанії не типово-європейська архітектура
Архітектура в Албанії зовсім не схожа на типову європейську.
"Ти коли гуляєш Албанією, розумієш що це не Німеччина чи Швеція. Це для мене більше про Ізраїль, такі пастельні тони, пісочне усе. Ти прилітаєш в країну і одразу все інше. Це класно, щоб змінити картинку перед очима, а не бачити знайомі будівлі, бізнес-центри і високі забудови".
Подорожі наодинці як терапія
Інна подорожувала Албанією одна, це не перша її подорож наодинці. Дівчина сама літала в Німеччину і Швецію.
"Мені складно з друзями чи знайомими запланувати відпустку, іноді дати не збігаються, або не всі готові зірватися зі мною і кудись поїхати. Спочатку це мене зупиняло від подорожей, а потім вирішила: я не буду підлаштовуватись під когось. Якщо хочу летіти в Албанію, то лечу", – каже Інна.
Дівчина розповідає, що їй не буває сумно наодинці, а також не страшно одній за кордоном. Каже, навіть якщо в неї вкрадуть всі речі, знає що робити: знайти людину, яка допоможе добратись до українського посольства. Нічого катастрофічного не станеться, тим більше вона завжди подорожує зі страховкою. Подорожі наодинці – це свого роду терапія:
"Я прийшла ввечері на красивий пляж в Ксамілі, там люди вже не купалися, я зайшла в воду, попливла на сусідній острів і це було дуже прикольно: там не було ні одної людини. Я сиділа і дивилася, як заходить сонце. Коли ти одна, приходить якесь усвідомлення своїх бажань, переосмислюєш думки, починаєш думати про свої відчуття, бо тебе в цей момент нічого не відволікає".
За словами Інни, Албанія безпечна країна і підходить для самостійних подорожей. Вона ходила сама ввечері в бар у Тирані і не турбувалася про те, що хтось може пограбувати чи чіплятися. Каже, там було комфортніше, ніж у її районі біля станції метро Лук’янівська в Києві ввечері.
Маршрут подорожі Албанією
В Албанії Інна не могла спланувати маршрут наперед, в інтернеті не реально знайти правильний розклад руху транспорту. Вона відвідала такі точки:
- Тирана,
- Саранда,
- Ксаміль,
- Дуррес.
Після виходу з аеропорту у Тирані, дівчина зустріла водіїв, які возять людей у центр міста, тому відправилась до хостела, який забронювала наперед. Наступного дня вирішила поїхати до Саранди, а звідти у Ксаміль, щоб відвідати пляж, який бачила у програмі "Орел і Решка".
Автобус туди відправлявся о 6.30 ранку. Дівчина уточнила на рецепції хостелу, чи цей автобус дійсно існує, адже знайшла його в інтернеті. Там допомогли знайти єдину автостанцію, до якої довелося йти півтори години пішки: спочатку центром Тирани, потім по приватному сектору і далі уздовж траси.
Дорога в Саранду зайняла приблизно 7 годин. Сама країна маленька, але через гори і серпантини дуже довго добиратися між містами, проте дороги хороші.
Наступного дня зранку Інна поїхала з Саранди у селище Ксаміль, у якому був пляж, на який хотіла потрапити. Дорога зайняла 15-20 хвилин, але на автобус чекала 40 хвилин.
Про те, як добратися, знову запитувала адміністратора у готелі. Каже, це найкращий спосіб: "Я зрозуміла, що це найдієвіша штука в Албанії, бо запитувати місцевих на вулиці не варіант, швидше за все ви не знаєте албанської, а вони англійської. Ще можна питати поліцейських, вони теж відповідають".
У Ксамілі дуже гарний пляж з білим піском і островами, розташованими близько до берега: "Там не мілко, було вільно і спокійно. Це пляж і багато острівків і ти можеш просто зайти в воду і поплисти на сусідній острів, потім з того острова переплисти на інший. Це реально прикольно. Їх порівнюють з Мальдівами. Я на Мальдівах не була, але вода там прямо бірюзова, така класна і дуже чиста".
У Саранді пляж теж хороший, там чиста вода, але за буйками стоять різні катери, тому нема вигляду на відкрите море. З Ксаміля Інна поїхала до Саранди, а потім назад у Тирану. Звідти відправилася у Дуррес, місто, яке знайшла в інтернеті у списках того, що варто відвідати.
"Дуррес – портове місто, схоже на Одесу. Саранда і Ксаміль, де я була до того, це Іонічне море, а тут Адріатичне. Якщо Іонічне таке бірюзове, ближче до Середземного, то Адріатичне більш схоже на Чорне море. Воно було не таким чистим, в воді плавали трубочки від коктейлів, були дрібні камінчики. Туди варто їхати, щоб подивитися на місто, не для пляжів", – каже Інна.
Транспорт і житло у Албанії
"Всі радять брати в оренду машину в Албанії і це прям моя головна рекомендація. Без машини ви справитесь, я ж справилась, але це дуже обмежує. З машиною можна побачити більше класних пляжів і місць", – каже Інна.
Розклад автобусів вона радить дивитися на цьому сайті, а ще краще перепитувати на рецепції готелів та хостелів. Інна згадує, що у Албанії є великі красиві автобуси з кондиціонерами, але далеко не всі і як на них потрапити – не знає. Їй не щастило, тому їздила у задушливих малих маршрутках.
транспорт" class="img-responsive" src="/upload/article/o_1fcqchdk0o3k1i6nmkv9tb42br.JPG" />Розклад маршруток Тирана-аеропорт
Водії не знають англійської, тому дізнатися у них, скільки коштує дорога, неможливо: "Водій просто бере валюту у 500 лєк і дає мені решту. Обманути мене було дуже просто, я нічого не розуміла і люди не могли мені нічого пояснити. Але я відчувала зацікавленість у собі, всі хотіли якось мені допомогти".
Житло Інна бронювала дорогою в місто, або за день наперед на сайті Booking.com. У кінці червня у країні ще не сезон, він починається 5 липня, тому було багато вільних варіантів.
"У Саранді я зняла прекрасний номер прямо на набережній, у мене під балконом була пальма, було море в мене ще ніколи не було такого номера і це було за адекватну ціну через несезон", – згадує Інна.
Готель називався Hotel Pinі і коштував тоді 1090 гривень. Хороший готель був у Інни у Дурресі, коштував від близько 2 000 гривень, дівчина радить його відвідати:
"Це був найкращий готель в моєму житті, з якого навіть не хотілося виходити. Я дуже люблю красиві готелі, коли все стильно, чисто, звідти було видно море. Тому у Дуррес варто було їхати навіть тільки через цей номер".
У Тирані дівчина тричі зупинялася у Vanilla sky boutique hostel. Каже, що він теж був чудовий, а коштував приблизно 400 гривень за добу. Гірший варіант житла дівчина знайшла у Ксамілі. Тоді він коштував орієнтовно 700 гривень, але обіцяний вид на море був видом на вивіску з рекламою шаурми.
"Албанія – це країна, де ти можеш прийти і спокійно замовити восьминога, не думаючи про те, що тобі на нього треба працювати три місяці. А ще там порції величезні. Вдвох можна було наїстися. Власник приносив водичку, запитував, як мені смакує, чи комфортно, чи все добре", – згадує дівчина.
Каже, в Албанії у неї не було думки, що не може собі дозволити щось, не було страху, що це не вкладеться у її бюджет. Наприклад, в Дурресі дівчина їла найсмачніші мідії у своєму житті, порція яких коштувала 78 гривень. Вона родить відвідати там заклад MEISON Bistro & Markata.
Атмосфера країни
Завдяки тому, що ще не почався сезон, в Албанії було мало людей у закладах та на пляжах. Вода була хоч і трохи прохолодна, купатися в ній можна було.
"Місцеві були нерозбалувані туристами, дуже привітні. Я прийшла купити напій ввечері на набережній і дівчина поки мені його робила, розпитувала, що мені подобається, що не подобається. Хочеться фідбеку, чого ти приїхав, скласти приємне враження.
У перший вечір мені принесли вино від закладу, в інший день морозиво. Можливо, причиною було те, що я 23-річна неодружена дівчина, що подорожує одна, – сміється Інна, – але це було дуже приємно".
Місцеві були привітними до туристів
Також дівчина згадує, що у Тирані багато атмосферних барів, можна заходити у будь-який і не помилитись. Контраст вона відчула, коли в кінці поїздки полетіла у Грецію:
"Зразу було видно різницю у ставленні людей до тебе. У Греції здавалося, що з мене просто хочуть витягнути гроші. От я йду, і всі мене закликають щось купити, всі чіпляються, щоб я зайшла. Мене це дуже вибиває з колії, це некомфортно.
В Албанії в мене завжди було відчуття, що люди хочуть, щоб мені сподобалась їх країна, щоб я повернулась, щоб залишилися класні враження, спогади, щоб розказувала про це друзям".
