Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Редакція "О,Море" поговорила з Тетяною про мандри без зворотнього квитка, роботу у подорожах та карантинні обмеження у світі.
- Калькулятор поїздки
- Мандрівка без зворотнього квитка
- Робота у довгій мандрівці
- Блог у мандрівці
- 12 країн за 12 місяців
- Балкани
- Туреччина
- Сербія
- Мексика
- Колумбія, Еквадор, Галапагоські острови
- Панама, Парагвай, Перу, Домініканська Республіка
- Витрати в пандемію
- Подорожі в пандемію
Калькулятор поїздки
- Хто:блогерка Тетяна Кузьменко з хлопцем.
- Звідки: Київ.
- Маршрут: Албанія – Північна Македонія – Туреччина – Сербія – Мексика – Колумбія – Еквадор – Галапагоські острови – Панама – Парагвай – Перу – Домініканська Республіка – Греція – Болгарія.
- Час у мандрівці – 12 місяців.
- Загальні витрати: Тетяна тримає фінансове питання у секреті.
Мандрівка без зворотнього квитка
Раніше я любила подорожувати, але працювала в офісі і багато взаємодіяла з людьми – тож не могла відлучатися надовго. Спочатку я почала працювати дистанційно, а у час пандемії – повністю перейшла на віддалену роботу.
Я зрозуміла, що перебуваю в українських містах переважно через людей. Коли ж під час пандемії в українських містах нічого не відбувалося – не було сенсу за них триматися.
Спочатку я переїхала з київської орендованої квартири до батьків, розпродала непотрібні речі, прочитані книги, які точно не планувала перевозити з собою. Так вдалося зекономити на майбутню мандрівку.
Коли у липні 2020 країни почали поступово відкриватися – найпривабливішими виявилися Балкани. Я обирала країну, яка була б відносно дешевою і не вимагала ПЛР-тестування на в'їзді – і стала планувати мандрівку в Північну Македонію.
На перший рейс мене не пустили. Я одразу ж змінила квитки, ще в аеропорту – на той час у мене були ваучери через відмінені через пандемію рейси. За нові квитки я заплатили 4 чи 6 гривень – і полетіла в Албанію.
Спочатку Тетяна полетіла в Албанію
Через пандемію мої витрати суттєво зменшилися – я мала частину відкладених грошей, фінансову подушку, достатню для того, аби почуватися комфортно в мандрівці. Також я маю стабільний дохід від своєї роботи проєктною менеджеркою.
До тривалої поїздки я постаралася якнайбільше витрат в Україні мінімізувати: розірвала контракт з мобільним оператором, перевезла речі із зйомної квартири до батьків. Також домовилася на роботі, що деякий час працюватиму віддалено.
Робота у довгій мандрівці
Я не подорожую бюджетно, але я й не у відпустці. В Україні я часто відмовляла собі у прогулянках ввечері чи подорожах через роботу. Зараз намагаюся ставитися до цього простіше і після роботи йду досліджувати місто – впродовж останнього року бачу невідомі і цікаві міста за вікном.
Для мене важливо планувати день: попрацювати 8 годин, написати звіт. Лише після цього можу більше не відкривати ноутбук. Інколи я відмовляюся від прогулянок чи подорожей, бо маю дійсно важкий день. Але раніше я працювала з понеділка до п'ятниці, а жила лише в суботу та неділю.
Я зрозуміла, що не варто жити заради підвищення – важливо робити свою роботу і не стресувати. Для фрілансерів це може стати проблемою – вони ніколи не певні скільки замовлень буде цього місяця. Мене ж заспокоює те, що я завжди маю стабільну заробітну плату.
Блог у мандрівці
У Мексиці у мене з'явилася ідея вести блог на ютубі. У жовтні-листопаді, коли ми були у країні, Мексика дуже зацікавила українців – багато хто став розглядати її як варіант для зимівки чи літнього відпочинку.
В особистих повідомленнях в соціальних мережах мені ставили багато запитань щодо мандрівок.
До того ж у той час мало хто подорожував. Канали тих, хто кудись поїхав – дуже виросли і ця тенденція зберігається у світі. У мандрівці ми зустріли одного хлопця, який мав близько 2 тисяч підписників, а зараз його канал виріс до 140 тисяч глядачів.
У мене було кілька відео із Каппадокії, з польоту на повітряній кулі. Крім того, я почала знімати перші короткі відео – просто віталася і розповідала де зараз подорожую, без зворотного квитка.
Пізніше зробила коротке підсумкове відео про Мексику: показала всі міста, які встигла відвідати за три місяці, поділилася враженнями.
Я зрозуміла, що є що знімати і треба це робити. Спочатку до каналу приєдналися друзі та знайомі з інстаграму та фейсбуку – потім й незнайомці. Я почала планувати мандрівки, зокрема й продумуючи, що може бути цікаво людям – так у Колумбії я потрапила на кавову плантацію.
Тепер знімаю відео-враження з усіх відвіданих країн і показую світ очима українки. Для створення відео не потрібні особливі навички: користуюся безкоштовною програмою iMovie, потрібно вирізати зайве, посунути, вставити музику. Я не користуюся складними переходами кольорів, кольорокорекцією, дронів чи обладнання.
Як монтувати відео мені показав хлопець, який теж має ютуб канал.
Зараз мені найбільше подобаються мандрівні ютубери, які практично не обробляють відео і не роблять з нього телепроект чи фільм.
Вони йдуть спілкуватися з місцевими, їсти традиційні страви десь на ринку, беруть з собою екшн камеру і отримують мільйони переглядів саме через живу пригоду ( в США чи Британії люди давно не дивляться телевізор і годинами сидять в ютубі).
Але це англомовні ютубери, в Україні навпаки тенденція така, щоб зробити фільм чи телепроект і викласти на своєму ютубі (а пізніше продати на телебачення, часто російською, часто російському ТВ).
Я такої цілі не маю, маю декілька ідей як монетизувати ютуб. Я не вважаю, що канал мені дорого обходиться, бо я б і без нього подорожувала, тому квитки на літак чи квартири не вважаю витратами на ютуб.
Це забирає час, який я могла провести гуляючи новим містом чи гортаючи інстаграм, але я бачу ціль і бачу віддачу, уже за півроку зібралася зацікавлена аудиторія, яка радіє кожному відео, зміні країн, питає що далі і не скупиться на коментарі.
12 країн за 12 місяців
Перша країна, у яку я прилетіла – була Албанія. На той час для в'їзду в цю країну не потрібні були ПЛР-тести.
Албанія лише нещодавно почала робити ставку на туризм в регіоні – і досліджувати міста дуже цікаво. Мені здається, Албанія не дуже постраждала від пандемії – у країні вже в липні 2020 року було багато туристів (у 2020 році до Албанії приїхали 2,66 мільйонів туристів, у 2019 – близько 6 мільйонів – "О, Море").
Прилетіла я в місто Тірана – там немає моря, але туди варто поїхати хоча б на день. З Тірани автобусом дісталися в місто Дуррес на узбережжі Адріатичного моря. На пляжах було багато людей, а обмеження щодо маскового режиму були не жорсткими.
У Албанії загалом здавалося ніби пандемія закінчилася – у нашій мандрівці було багато свіжого повітря та моря.
За тиждень в Тірані я познайомилася з містом, працювала, а на вихідні поїхала на узбережжя.
Я не очікувала нічого такого від Скоп'є, просто дозволила цьому місту мене здивувати. Тріумфальна арка вкрита мармуром і...
Опубліковано Tanya Kuzmenko Вівторок, 25 серпня 2020 р.
Після Албанії ми автобусом поїхала в Північну Македонію. На кордоні дуже зраділи туристам з України, кордон ми перейшли дуже швидко.
У Північній Македонії теж здавалося, що пандемія вже закінчилася. Я подорожувала до озера Охрид. Для македонців – це озеро-море. Вони дуже люблять його і часто обирають його для відпочинку.
У Північній Македонії провела 3 тижні.
Після Північної Македонії я хотіла полетіти в Сербію. Однак для в'їзду в країну потрібен був ПЛР-тест. Через це ми змінили плани і полетіли до Туреччини.
Думаю, пандемія показала українцям, що самостійна подорож до цієї країни не гірша ніж all-inclusive у готелях. Нещодавно турецька ліра впала в ціні, тому українцям вигідно подорожувати туди. Тепер два тижні в країні обійдуться не дорожче ніж той же час у Одесі.
У Туреччині ми провели більше місяця – ми змогли пожити в Стамбулі, Анталії, в Каппадокії.
Тетяна в Туреччині
У Стамбулі я бувала раніше і знала до чого готуватися – на вулицях багато людей, які ходять хаотично. Більшість знімають маску, щоб покурити – і ви постійно в диму, інші люди до вас стоять дуже близько. На жаль, Стамбул не виправив поганих спогадів про себе.
На той момент, подорожувати Туреччиною було вигідно – квитки на літак Turkish Airlines коштували від 20 до 30 доларів (560 – 840 гривень).
У Туреччині я виконала свою мрію – політала на повітряній кулі в Каппадокії. Я завжди думала, що це дорого – і справді переліт коштує 70-90 євро за годину ( 2 100-2 700 гривень) – на деяких кулях у суму включене й шампанське.
Пізніше від знайомих я дізналася, що цю послугу можна було б замовити за 40 євро (1 200 гривень).
У Туреччині я провела близько місяця.
Я все ж таки вирішила полетіти в Сербію, через Стамбул не потрібна була самоізоляція чи тестування. Якщо тоді я хотіла подорожувати без тестів і знаходила країни, які вільно впускають туристів, то зараз просто враховую це у бюджет мандрівки.
Це вже був жовтень – ставало холодно, у рюкзаку були лише літні сукні та шорти – я не планувала їхати так надовго. За три тижні в Белграді задумалася про те, щоб провести зиму в теплі – на теплому континенті.
Я дуже не люблю холод, і задумалася про мандрівку в Мексику, яка була тоді відкритою. Я точно розуміла, що подорож на інший континент триватиме кілька місяців – постійно літати через океан дорого і важко. Я купила квитки за 500 доларів на людину (14 тисяч гривень). А також вперше купила зворотній квиток, але не в Україну, а в Колумбію.
За візовими правилами Мексики там можна перебувати 180 днів і обов'язково мати зворотній квиток. Я купила найдешевший квиток, насправді не знаючи, чи справді поїдемо у Колумбію.
У Мексиці важливо було підлаштуватися під український робочий час – за дозволом роботодавця я починала роботу о 15:00. Це було комфортно для всіх, адже частково робочий день співпадав із українським – можна було у разі потреби влаштувати кол чи вести ділову переписку.
У Мексиці прекрасна природу і море. У Канкуні я вперше познайомилася із Карибським морем – там справді розумієш, що таке колір морської хвилі, які ідеальні навколо кольори.
Заради знайомства з океаном я поїхала в Акапулько. У одній частині міста є Тихий океан, а в іншій – бухта, яка нагадує море.
Я летіла в Мексику не лише заради моря, а й через теплий клімат. Пробула в Мексиці з жовтня до січня і полетіли далі вже після Нового року.
Колумбія, Еквадор, Галапагоські острови
Після Мексики я таки полетіла в Колумбію. З пляжних міст там я відвідала Санта-Марту, на узбережжі Карибського моря.
Майже не відпочивала біля моря – була там один чи два дні. Порівняно з Мексикою – жителі Колумбії дуже люблять пляжний відпочинок.
Після мандрівки Колумбією поїхала в Еквадор – особливою точку мого відпочинку стали Галапагоські острови. Характерна особливість цих островів – суворий екологічний контроль: туди не можна нічого привозити (особливо заборона стосується насіння та їжі). Також потрібно оплатити податок за те, що прибули на острови – він коштує як вхідний квиток у Національний парк.
На Галапагоських островах можна поплавати з водними чорними ігуанами. Вони зовсім не бояться туристів. Однак є правило для мандрівників – триматися від тварини островів на відстані 2 метрів.
Галапагоські острови розташовані майже на екваторі. Відчувається – сонце близько. Тому мандрівникам варто бути уважними до засмаги. Я кілька разів не зауважила пекучого сонця і мої плечі трохи обгоріли.
Панама, Парагвай, Перу, Домініканська Республіка
Після Еквадору я полетіла в Панаму. Це країна на узбережжі одразу двох океанів – Тихого та Атлантичного. Я майже не купалася: був великий відплив і вода відійшла на багато метрів від берега.
Не пощастило покупатися і у Парагваї – напевно, через карантин весь пляжний бізнес (кафе, точки оренди спортивного інвентарю та магазинчики) були закритими, а туристів було дуже мало – ніхто не купався в морі.
У Парагваї, напевно, через карантин ніхто не купався, а пляжний бізнес (кафе, спорт, магазинчики) були закритими.
Наступною країною мандрівки стала Перу. Культура Перу дуже цікава для мене, одним із найяскравіших вражень стало Мачу-Пікчу та Куско. Атлантичний океан можна побачити просто у столиці Перу – Лімі, є довжелезна лінія білосніжного узбережжя. Все ж вода океану дуже холодна і підходить хіба що для занять серфінгом, а не звичного купання.
Тетяна думає про повернення в Україну
Після Перу я задумалася про повернення в Україну. На кілька тижнів полетіли в Домініканську Республіку.
Я не ходила на пляж щодня – знайшла квартиру у віддаленому районі столиці. Звідти були рейси або в Йорданію (3 рази скасовували) або в Грецію (найдешевший) або ж Хорватію. Все обійшлося і з Іспанією чи Грецією було нуль проблем.
Зараз після тижня в Греції (я була в Афінах і Криті) полетіла в Болгарію (Софія, Пловдів). Далі ще планую Румунію (можливо вакцинуюся там Johnson).
Витрати у довгих подорожах
Чомусь українці все ще часто переконані, що мандрівка – це коротко і дорого. Це не так – ту суму, яку ви витрачаєте на життя в Україні, ви напевно будете витрачати і закордоном.
Ще до карантину я почала вести всі свої витрати в застосунку, ділила дохід і витрати за категоріями. Це було теж з однією з причин, чому я наважилася на мандрівку – із записів зрозуміла, що в мене таки є гроші.
Зараз продовжую вести записи витрат і доходів далі. Якщо плачу за квартиру 200 доларів за 2 тижні проживання, то записую в табличку скільки мені коштував день і записую у таблицю як витрату на день.
Тетяна не витрачає в мандрівках заощадження
Найбільше витрачаю на перельоти та оренду квартири (200-500 доларів або 5 600 – 14 000 гривень на місяць). А от пакет їжі у супермаркеті коштує в середньому стільки ж скільки в Україні. У Колумбії і Туреччині ціни в супермаркетах суттєво дешевші ніж в Україні, тому можна буде зекономити на їжі.
Тим більше у Туреччині відбулася інфляція – якщо місцеві від цього страждають, то іноземці можуть дещо виграти. А от в Еквадорі перейшли на долар – і в супермаркеті всі витрати корелюються до курсу. Знайти, щось дешевше ніж 2-3 долари (60-90 гривень) було важко.
Мандрівку на Галапагоські острови треба ретельно планувати, бо за 5-6 днів на одну людину можна витратити 800-1 000 доларів (22 400-28 000 гривень). Курорт розрахований на американців, важко знайти щось бюджетне.
Крім того, я розраховую на фінансову подушку – без заощаджень навряд чи наважилася б на подорож. Різне трапляється – наприклад, банкомат у Туреччині зламався і не захотів видати готівку. Гроші повернули, але що якби це була остання сума, яку я готова витратити?
Подорожі в пандемію
Зараз є великий список відкритих країн – можна обрати ту, яка вам справді до душі. Якщо маєте перестороги чи не хочете витрачати багато часу на мандрівку – оберіть країну, яка розташована близько до України.
Майже всюди діє масковий режим, а за потреби на пляжі можна знайти віддалений куточок. У країнах майже немає нічного життя та вечірок – тому перетнутися з натовпом важко. Морський відпочинок можна підлаштовувати під робочий графік – ходити на пляж до роботи чи після робочого дня.
Тим паче зараз у більшості країн впали ціни і немає багато туристів – ви можете зробити фото в омріяній локації без купи людей на фоні.
Зараз є великий список відкритих країн
А ще виявилося, що для комфортного життя мені вистачає рюкзака з одягом і ноутбука. Дуже дивуюся – навіщо раніше збирала цілу шафу речей. Думаю, після мандрівки точно переберу усе, що залишила в Україні.
Я телефоную мамі один раз на тиждень, цього вистачає. У мандрівці майже не бачуся ні з ким – хіба що кілька разів на місяць зустрічаємося з друзями.
Я зустріла знайомих в Колумбії. Це хлопець з України, який поїхав у Боготу до своєї колумбійської нареченої. А ще через інстаграм познайомилася з українкою, яка живе з родиною в Панамі.
Я ходила до неї в гості, їли борщ і говорили про все на світі. У Стамбулі домовилася зустріти дівчат з Києва, які передали мені українські ліки перед тим, як я надовго летіла на інший континент, бо переживала, що там такі не знайду, але схожі потім там знайшла.
Ще були цікаві знайомства або через інстаграм чи ютуб, або з таксистами, також через різні пригоди на Airbnb – там крім бронювання житла можна забронювати авторську програму. Наприклад, варити шоколад разом з місцевими в Еквадорі, прямо у них вдома, чи поїхати куштувати каву на кавову ферму в Колумбії а по дорозі з’їсти свіжий стейк прямо в горах з видом на кавові плантації.
Тетяна багато знайомилася у мандрівці
Ми навмисне не шукали знайомств, але часом вони траплялися випадково. У барі в Перу місцева дівчина разом з американським хлопцем підсіли до нас, бо їх зацікавило наше зелене пиво, а пізніше запросили в гості і ми ще декілька разів у Лімі зустрічалися і знімали з перуанкою відео про традиційні страви.
Декілька нових знайомих – англомовні ютубери. Іноді вони дають поради, одна з них – почати ще один канал англійською мовою. Я ще зважу всі за і проти, але деякі ідеї справді уже маю для англомовного контенту, бо він має бути зовсім в іншому стилі, ніж український канал.
Якщо до поїздки мене знало загалом 3-4 тисячі людей з життя і із декількох соцмереж, то зараз ця цифра перевищує 10 тисяч. Я думаю, по приїзду в Україну буде можливість зустрітися наживо і познайомитися поза інтернетом. Ще я час від часу розігрую сувеніри з різних країн і уже маю цілу купу дрібних посилок і листівок на відправку моїм підписникам.
Зараз я працюю біля океану, а могла б працювати в Києві увесь рік і потім поїхати на відпочинок всього на тиждень. Я насичуюся різними емоціями весь рік, а могла б просто працювати і не побачила б стільки цікавого у світі.
Квитка в Україну поки не маю, але якраз початок серпня – це рівно рік як я полетіла в першу країну. Думаю, десь в серпні було б цікавіше повернутися, щоб підсумувати як минув рік і скільки можна нового побачити за рік, не втративши при цьому заощаджень, а просто працюючи як завжди.
Можливо, відвідаю лікарів чи куплю новий рюкзак, продам якісь речі і різні дрібниці і готуватимусь до їздки, можливо, знову без зворотного квитка.
