Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Журналістка та мандрівниця Тата Шаргородська у червні 2021 року здійснила мандрівку Балканським півостровом на власному авто. Маршрутом та досвідом поїздки вона поділилася з редакцією "О, Море".
Скільки коштує мандрівка Балканами на своєму авто
Калькулятор витрат
- Людей: 3 – 2 дорослих та 1 дитина 11 років;
- Днів: 10;
- Маршрут: Україна (Львів) – Україна (Берегове) – Угорщина (транзитом) – Сербія (Нові-Сад) – Боснія і Герцеговина (транзитом) – Хорватія (Дубровник) – Чорногорія (Прчань) – Чорногорія (Ульцинь) – Албанія (долина Валбона) – Чорногорія (Плєвля) – Сербія (Суботіца) – Угорщина (транзитом) – Україна (Львів);
- Довжина маршруту: 3 300 кілометрів;
- Витрати на дорогу: 7 500 гривень;
- Витрати на проживання: 9 000 гривень;
- Витрати на харчування: 7 000 гривень;
- Загальні витрати на поїздку: 35 000 гривень.
Зазвичай усі подорожі наша сім'я планує завчасно і детально. Ми стараємося покроково продумати маршрут, забронювати все житло задовго до поїздки. Але ця мандрівка вийшла зовсім іншою. Це перша довга поїздка на авто, мета якої була лише Чорногорія.
Але не Чорногорією єдиною, тож чим ближче до дати виїзду – тим більше країн додавалося до списку, адже автомобіль надає можливість попутно заїжджати у цікаві локації. Тому було вирішено бронювати житло по ходу – де сподобалось там і зупинились ночувати.
Маршрут подорожі
Умови в'їзду українців на територію балканських країн
Балкани – один з кращих варіантів подорожі з України у часи пандемії. Віза не потрібна у жодну з відвіданих нами країн Балканського півострова, крім Республіки Косово.
Перетин кордонів між балканськими країнами займав у середньому 10 – 15 хвилин. А щодо Албанії – так там на кордонах з Чорногорією взагалі немає пунктів пропуску – якийсь дядько просто махає тобі рукою: "Проїжджай!"
ПЛР-тест вимагали лише при перетині хорватського кордону. І варто зазначити, що хорватські прикордонники розглядали ту довідку дуже детально, ледь не під мікроскопом.
Кордони та дороги на Балканах
Найскладнішим та найдовшим етапом подорожі було проходження кордону з Угорщиною. На момент поїздки українцям було дозволено лише транзитний проїзд через цю країну (так залишається і зараз – "О, Море").
Проте перетин кордону зайняв понад 2 години, зважаючи, що на пункті пропуску в Берегово ми були вже о 8 ранку. Угорські прикордонники дуже прискіпливо перевіряють всіх, хто в'їжджає до їхньої країни – власні речі, документи, заглядають навіть у гаманець. Також необхідно вказати, куди саме ви прямуєте далі та надати підтвердження броні у місці ночівлі.
А ще угорські прикордонники удають (або справді), що не розуміють ні англійської, ні української.
Рухатися можна лише головними автобанами, зупинятися по дорозі у визначених місцях, які позначені на карті. Карту дають угорські прикордонники разом зі спеціальним знаком, який клеять на лобове скло авто. Такий же знак у збільшеному масштабі розміщений на автозаправках, на яких дозволені зупинки.
Автобани в Угорщині відмінні та швидкісні. Проте за проїзд передбачена плата – близько 12 євро (388 гривень) терміном на 10 днів або 18 євро (580 гривень) – на 1 місяць. Платити потрібно до заїзду на автобан. Придбати віньєтку можна на будь-якій АЗС. Підтвердженням оплати є чек, а сама віньєтка електронна.
5 годин рівнинної нудної, але швидкої дороги і ось він – КПП Рьоске-Хоргош – кордон між Угорщиною та Сербією. Проходження кордону зайняло не більше 10 хвилин.
У Сербії частина доріг теж платна, тут сума залежить від траси та пройдених ділянок. Загалом у Сербії 4 платні траси, які розбиті на ділянки та є спеціальні пункти оплати, в яких можна оплатити за пройдені кілометри. Вартість проїзду для легкових автомобілів трасою Belgrade – Novi Sad (довжина дороги близько 80 кілометрів) становить 2,5 євро (80 гривень), вартість проїзду ділянкою Novi Sad – Subotica (протяжність близько 100 кілометрів) – 3 євро (97 гривень). Оплатити можна в євро та місцевій валюті або карткою.
Більше на маршруті платних доріг не було. Майже весь подальший маршрут пролягав через звивисту, вузьку і часом відверто небезпечну дорогу. Але неймовірно гарну. На багатьох ділянках діють обмеження 30 – 50 кілометрів на годину – їхати швидше тут просто неможливо.
Пейзажі сербських доріг
Ціни на пальне:
- Угорщина – 1,4 євро (45 гривень) за літр дизельного пального,
- Сербія – 1,4 євро (45 гривень),
- Боснія та Герцеговина – 1 євро (32 гривні),
- Чорногорія – 1,16 євро (37 гривень),
- Албанія – 1,2 євро (39 гривень).
Заправка в албанській провінції
Перша зупинка: Сербія
Перша ночівля на маршруті – Нові-Сад, Сербія. Це єдине житло, яке було заброньоване заздалегідь. Все інше обирали у день ночівлі. Усе бронювали на Booking. Ночували в Hotel Garni Rimski за 33 євро з сніданками (1 070 гривень).
Нові-Сад
Боснія і Герцеговина
Прокладаючи маршрут подорожі, хотілося побачити максимум, нехай навіть і проїздом з вікна авто. Тож майже в останню мить додалася Боснія і Герцоговина. І, до речі, вона закохала в себе з перших кілометрів.
Серпантини доріг пролягали через східні регіони Боснії і Герцеговини, крізь ущелини, тунелі та вузькі гірські долини уздовж річки Дріна.
Міст Мехмеда-паші Соколовича, м.Вишеград
Майже перед хорватським кордоном на гірській дорозі нас зупинили боснійські правоохоронці. Просто для перевірки документів. Вони були ввічливі, розмовляли гарною англійською та попросили відкрити багажник авто. Запитали чи є в нас аварійний знак та світловідбивальний жилет. Коли пересвідчилися, що все необхідне у наявності, відпустили нас та побажали гарної дороги.
Хорватія
Де Боснія і Герцеговина й Чорногорія, там між ними й перлина Адріатики – найвідоміше місто Хорватії – Дубровник.
Музей просто неба, розкішна архітектура, запаморочливі пейзажі, доглянуті пляжі, затишні ресторани.
Власник апартаментів вітався з нами "Слава Україні!". За його словами, у хорватів напружені стосунки із сербами. Він додав, що дуже розуміє почуття українців до росіян.
Стоянка для авто у Дубровнику коштує дорожче ніж квартира у самому історичному центрі міста. Старе місто відкрите тільки для пішоходів, машину треба залишати за його межами й тільки у спеціально відведених для цього місцях.
Тож повертаючись до цін – квартира у самому серці Старого міста коштувала 28 євро за добу (900 гривень), стоянка авто – 40 євро за добу (1 300 гривень). Сніданок у кафе в центральній частині міста – 12 євро на одну людину (390 гривень). Квитки на Стіни старого міста – 26 євро за особу (840 гривень).
На горі Скрдж, на яку веде канатна дорога, у фортеці Імперіал розташований музей, який заслуговує окремої уваги – музей Громадянської війни. Його тема – війна за незалежність Хорватії 1991-1995 років.
У музеї представлені експонати, що ілюструють Дубровник під час цієї війни: фотографії, документи, зброя, військові карти, обмундирування, аудіо та відеоматеріали, прапори, предмети, що належали захисникам Дубровника, тощо. А сам форт для хорватів є символом оборони Дубровника у 1991 – 1995 роках.
Музей працює щоденно з 8 до 22 години. Вхідний квиток коштує 30 кун – дорослий (4 євро, 130 гривень) та 15 кун – дитячий (2 євро, 65 гривень). Оплату приймають у місцевій валюті та в євро, але лише готівкою. До речі, охоронець нас впустив безкоштовно, бо усі гроші в нас були на картці.
Чорногорія
Доїхавши до Чорногорії, ми вирішили зупинитися на декілька днів на узбережжі Которської затоки й вже звідти досліджувати країну.
Для проживання забронювали на 2 дні Апартаменти Вілла Марія у містечку Прчань. Вирішили, якщо сподобається – продовжимо ще на 2 дні. І так і зробили, адже доба проживання за трьох коштувала 25 євро (810 гривень) з урахуванням сніданків. Апартаменти розташовані прямо на березі Которської затоки та мають власний невеличкий пляж.
Которська затока – це неймовірна природа, запаморочливі види та пам'ятки архітектури на кожному кроці. У наступні дні ми відвідали всі міста, які розташовані на узбережжі затоки – Херцег-Новий, Пераст, Доброта, Котор, Тиват. Авто дає неймовірну мобільність і зручність, хоча їздити треба уважно, дорога часто вузенька та складна.
У Перасті всього за 10 євро на трьох (324 гривні) нас відвезли на човні на унікальний штучний острів Богородиці. На острові розташована мініатюрна церква, вхід до якої безкоштовний, а також невеликий музей, де представлені картини місцевих художників, зброя та артефакти. Вхід 2 євро (65 гривень).
Наступне місце, яке нас привабливо своєю неймовірною красою – Ловчен. Це символ Чорногорії – гора (1 650 метрів) та Національний парк і мавзолей Петру II Негошу Петровичу, який розташований на вершині. На гору веде запаморочлива серпантинна дорога з безліччю оглядових майданчиків, з яких відкриваються чудові краєвиди на Которську затоку.
В'їзд до Національного парку на власному авто коштує 2 євро з особи (65 гривень), за дитину плата не знімається. А вхід до мавзолею – 3 євро з особи (97 гривень). Оплата приймається лише готівкою в євро.
Одне з найбільших міст Чорногорії – Будва. Місто нічного життя, яке вважається молодіжним курортом та є найпопулярнішим серед туристів. За виключенням Старого міста, Будва сподобалась найменше. Така собі Затока чорногорського штибу.
Далі по маршруту лежав Свєті-Стефан – місто, яке застигло в середньовіччі. Хоча Старе місто закрите для відвідування, можна прогулятися Королівськими садами, які оточують острів.
Шлях до Албанії пролягав через найпівденніше місто Чорногорії – Ульцинь. Таке ж мальовниче, як всі відвідані міста Чорногорії. Проте Ульцинь має свою особливу історію, своє особливе обличчя, свій особливий колорит – це по справжньому східне місто Чорногорії. Переплетені вузькі вулиці, які круто піднімаються вгору, нескінченні сходи та найдовші пляжі у країні.
Найцікавіше місце – це Старе місто. Проте у порівнянні з попередніми містами, воно менш доглянуте, в історичній частині чимало новобудов.
Саме тут відбував ув'язнення великий іспанський письменник Сервантес, де він створив образ Дульсінеї (в 15-16 столітті місто належало Венеціанській республіці Дульсіньо). В Ульцині проживає безліч чорногорців-мусульман і албанців, які становлять більшу частину населення міста.
Зупинилися на ночівлю у готелі Apartments Prag за 27 євро зі сніданками (867 грн).
Албанія
Країна, яка була закрита десятки років від зовнішнього світу. Країна, яка має багату історію і приголомшливі гірські пейзажі.
Ми знайомилися з країною у Національному парку Валбона. Валбона – це дуже гарна долина гірської річки. А сама долина – заповідник з надзвичайно мальовничою та казковою природою, що розташований в далекому куточку гірської Албанії.
Ще 10 років тому про це місце мало хто знав із туристів. Проте завдяки американці Кетрін, яка відвідала Валбону на початку 2010 років і настільки уподобала це місце, що залишилася тут жити, з'явився сайт з інформацією про Національний парк.
По дорозі до національного парку відкриваються неймовірні краєвиди на албанські фіорди та на Команське водосховище, одне з найкрасивіших місць в Європі. Весь маршрут пролягає уздовж найбільшої водної артерії Албанії – річки Дрин, на якій побудовані три гідроелектростанції, що виробляють електрику для більшої частини країни. Окремо хочеться сказати про колір води у гірських річках – це просто щось неймовірне, що не піддається опису.
Guesthouse Mehmeti, в якому ночували, розташований у самому серці долини. Привітливі господарі, смачний албанський суп і найгарніший сніданок за всю подорож. Ніч з урахуванням сніданку коштувала 45 євро (1 460 гривень) за трьох осіб. Вечеря – 7 євро за всіх (227 гривень).
Косово
Щоб скоротити шлях з Албанії до Чорногорії вирішили їхати через Косово. Проте шлях не скоротився, а тільки збільшився, бо до Косова нас не впустили.
Спочатку на кордоні запитали про тести, яких у нас звісно, що не було, потім про вакцинацію, яка теж на той момент була не завершена. А потім почали прискіпливо вивчати дитячий паспорт, який був тільки нещодавно виданий. Близько години тримали нас на албансько-косовському кордоні.
І нарешті, видали документ, який офіційно забороняє нам в'їзд до Республіки Косово. Основна причина – дитині потрібна шенгенська віза. Уже вдома ми виявили у паспортах штампи в'їзду до Республіки Косово.
Штамп на пам'ять від косоварських прикордонників
Враження від Балкан
Ми зібрали кілька коротких корисних порад, які можуть знадобитися людям, які планують відпустку на Балканах:
- у кожній країні своя валюта, євро приймають далеко не скрізь, карткою розрахуватися теж можна не завжди;
- не всі говорять англійською. Але мови Балканських країн нескладні і навіть схожі з українською десь. Крім Албанської! У Чорногорії чуючи наші розмови – багато хто питав – "О! Україна?";
- найсмачніша їжа – місцева по всьому маршруту. Але будьте уважні і звіряйте чеки. Майже всюди у ресторанах приносять хліб, який ми не замовляли – а це 1 – 3 євро до суми чеку. Хліб звісно дуже смачний, проте…
- найгарніша природа – всюди – протягом всього маршруту відкривалися неймовірні види, що раз у раз хотілося зупинитися, насолоджуватися, запам'ятовувати та фотографувати все-все. Але якщо скласти топ – то най-най – Боснія і Герцеговина;
- найнебезпечніша ділянка шляху – в Албанії у напрямку долини Валбона;
- найприємніші й гостинні люди – всюди. За всю подорож не склалося жодного негативного враження про жителів Балканського півострова. Всі, хто нам зустрічався на шляху – дуже приємні в спілкуванні та милі люди.
