Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Багатьом жінкам дуже важко почуватися природно і залишати волосся на своєму тілі. Дехто боїться надмірної уваги та недоброзичливих поглядів, а про те, аби з’явитися на пляж з неголеними ногами чи пахвами – і взагалі не може бути й мови!
Редакція "О, Море" поспілкувалася з чотирма жінками з різних куточків України, які навчилися не реагувати на гендерні стереотипи в суспільстві.
- Редакторка соціального медіа "НЕНАЧАСІ" Катерина Майборода;
- Фем-активістка, авторка інста-блогу про бодіпозитивізм Ксеня Термасіна;
- Правозахисниця Тіна Собко;
- Студентка-соціологиня Анастасія-Любов Панькевич.
Те саме фото Емілі Ратаковскі
Волосся має бути тільки на голові – і більше ніде
- Катерина Майборода, Запоріжжя,
- 27 років,
- редакторка соціального медіа "НЕНАЧАСІ".
Як давно дотримуєтеся філософії природності і чому?
Десь рік тому я почала менш прискіпливо ставитися до волосся на тілі. Спершу голити його рідше, потім – робити все довші і довші паузи між голінням.
А почалося все з того, що приблизно 5 років тому я як журналістка почала цікавитися гендерними питаннями, писати про них. Пізніше прочитала книгу Наомі Вульф "Міф про красу", де вона розповідає, як формувалися різні б’юті-практики і як вони відображаються на жінках і на економіці різних країн.
Все це викликало дуже неоднозначні відчуття. З одного боку, я розумію, що б’юті-стандарти навіяні і для чого вони існують, а з іншого – я все-таки жінка, яка виросла в українському суспільстві.
Вперше я відчула дискомфорт, коли ми з партнером подорожували до Ісландії. Там був публічний басейн, а в подорожі не завжди є можливість поголитися. Тому в мене було волосся на внутрішній стороні стегон. Мене це дуже турбувало, адже у басейні спільна роздягальня, а купальник взагалі не прикриває це місце.
Я відчувала сором і намагалася його якось осмислити. Відтак, подруга з Ісландії сказала мені: "Не парся. Ми в північних країнах. Тут люди легше до цього ставляться". Тоді я відчула себе самотньою з українським менталітетом в іншій країні.
Приблизно місяць тому почала експеримент – і вирішила не голити волосся на ногах. Зараз маю близько пари сантиметрів, але все одно почуваюся неоднозначно. Мені самій з цим комфортно, але щойно я уявляю, що треба буде вийти кудись в спідниці, чи показати ноги партнеру – стає дуже ніяково і соромно.
Та я продовжую експеримент, бо цікаво дізнатися, чи зміняться мої відчуття. А щойно мені стане дискомфортно, це заважатиме жити чи відчувати себе ок – я його закінчу.
Як реагують люди на пляжі, чи є різниця між реакціями в Україні і за кордоном?
На українських пляжах поки ще такого не практикувала. Та я виросла в родині, яка щотижня в Бердянську їздила на пляж. Так повелося, що перед тим, як їхати – всі йшли до ванни і голилися. В мене до 20-ти років взагалі не виникало питання "Чи потрібно голитися?". Звичайно, потрібно.
Катерина Майборода на пляжі
Та коли я була в Іспанії, там взагалі ніхто не звертав уваги. В Ісландії також всім байдуже і всі нормально до цього ставляться. В Україні, мабуть, я відчуватиму дискомфорт, як і в країнах, де побачу, що на мене дивляться і обговорюють.
Як почуватися впевнено, ігноруючи "стандарти жіночої краси"?
Треба пробувати. Дозволяти собі це по-трохи – і придивлятися, що ти думаєш про себе, що відчуваєш при цьому. Потім – ставити запитання "А чому оцінка інших людей має впливати на те, що ти про себе думаєш?".
Щоб порадила жінкам, які теж хочуть залишити своє тіло природним, але поки не наважуються?
Раджу прочитати книгу Наомі Вульф "Міф про красу", а також книгу Керолайн Перес "Невидимі жінки". І частіше виявляти вдячність своєму тілу за те, що воно (таке, яким є) дає можливість жити і робити те, що ви хочете.
Всі жінки ігнорують стандарти краси
- Ксеня Термасіна, Львів,
- 26 років,
- фем-активістка, авторка інста-блогу про бодіпозитивізм.
Як давно дотримується такої філософії і чому?
Ідеї бодіпозитиву я підтримую стільки ж, скільки і фемінізм – останні шість-сім років. Ноги не голю останні три.
Як реагують люди на пляжі, чи є різниця між реакціями в Україні і за кордоном?
Більшість людей на пляжі зосереджені на власному відпочинку. Думаю, так і має бути. Пару разів хіба стикалася з негативними коментарями. Було таке, що люди між собою обговорювали мої ноги, але прямо до мене не зверталися. Та і було це в місті, а не на пляжі.
Ксеня Термасіна
Як почуватися впевнено, ігноруючи "стандарти жіночої краси"?
В тій, чи іншій мірі, всі жінки ігнорують стандарти краси. Не всі використовують макіяж, не мають великих грудей, не носять "жіночий" одяг, тощо. А це дійсні стандарти краси.
Комфорт має бути важливішим за суспільне схвалення
Комфорт має бути важливішим за суспільне схвалення. Тому, аби почуватися впевнено, треба робити те, що тобі найбільш комфортно. Якщо подобається голити ноги – роби це. Якщо ні – то не голи. Це ж так просто.
Щоб порадила жінкам, які теж хочуть залишити своє тіло природним, але поки не наважуються?
Тіло є природним саме по собі. Навіть. якщо у жінки нарощене волосся, чи штучні груди.
А з прийняттям дуже допомагає психотерапія і репрезентація. Можна також підписатися на бодіпозитивних активісток, чи моделей, наприклад.
Я ненавиджу своє тіло із волоссям
- Тіна Собко, Запоріжжя,
- 25 років,
- правозахисниця.
Як давно дотримуєтеся такої філософії і чому?
З приходом фемінізму у моє життя я почала аналізувати ставлення до свого тіла. Близько двох років тому усвідомила страшну проблему – я ненавиджу своє тіло із волоссям. Тобто, я не подобаюсь собі із волоссям на ногах, під пахвами, у зоні бікіні.
Це настільки мене вразило, що я вирішала зробити щось, щоб полюбити себе будь-якою.
Для мене це не справа довести всім, що феміністки можуть не голити ноги. Для мене головне – зробити себе щасливою, а ненависть до свого тіла не допоможе аж ніяк.
Як реагують люди на пляжі, чи є різниця між реакціями в Україні і за кордоном?
Я не відмовляюся від прибирання волосся повністю, а скоріше роблю це періодами. Коли я навчилася ходили влітку у спідницях чи шортах при тому, що волосся на ногах відросло – це було найкраще літо! Пам’ятаю як у підлітковому віці ходила у джинсах при +30 градусах, бо не встигла поголити ноги. Це був жах.
Щодо пляжу чи басейнів, то зараз сильно не турбуйся, і точно не відмовляю собі у відпочинку в купальнику через волосся. Моє найбільше здивування, що більшості все одно на моє волосся на тілі. Ще жодного разу я не чула коментарів щодо мого тіла, лише від знайомих та родичів.
На щастя, у мене є чітке розуміння, навіщо я не прибираю волосся, коли не хочу. Бо це мій шлях до прийняття себе. Тому я з легкістю відповідаю на такі непрохані коментарі. Але розумію, що через ймовірну реакцію суспільства може бути дуже дискомфортно.
За кордоном все ще простіше. Особисто я ще менше парюсь щодо реакції на моє тіло.
Як почуватися впевнено, ігноруючи "стандарти жіночої краси"?
Це складно. І це нормально, що вам складно відмовитися від цієї бьюті-практики.
Щоб порадила жінкам, які теж хочуть залишити своє тіло природним, але поки не наважуються?
Не поспішайте. Дайте собі час звикнути.
Спробуйте це як експеримент, головна ціль якого – прийняти своє тіло і з волоссям, і без нього. У будь-який час ти зможеш узяти бритву та зголити усі волоски. Ти нікому нічого не повинна доводити.
Мені у свій час допоміг шугарінг (як не дивно). Бо за той час, поки волосся відростало на стільки, щоб можна було йти на процедуру, я встигала краще пізнати своє тіло із волоссям.
Також колись давно прочитала таку пораду на сайті Cosmo (як не дивно): "Якщо хочеш почуватися впевнено із волоссям на ногах, то одягнися дуже класно та стильно. Тоді це знак, що ти ретельно збиралася і не голила ноги не через нестачу часу, а тому що це твій вибір".
Чорт забирай, я почуваюсь такою класною із волоссям на тілі
- Анастасія-Любов Панькевич, Львів,
- 22 роки,
- вивчає соціологію.
Як давно дотримується такої філософії і чому?
Півтора роки тому я остаточно припинила голити волосся на ногах. Зараз не голю й пахви. Буває, що виникає таке бажання – іноді відгукуються установки з минулого, а часом – це просто один із способів взаємодії зі своїм тілом, дослідження його.
Я б не сказала що дотримуюсь чогось. Для мене бодіпозитив – це навпаки про свободу. Саме тому я продовжую так мислити і жити. Ця свобода мене заряджає і надихає. Не думала, що коли-небудь скажу це, але чорт забирай, я почуваюсь такою класною із волоссям на тілі. Почуваюся більше собою, ніж раніше.
Прийшла до цього через занурення у фемінізм і завдяки багатьом крутим жінкам, чиї блоги в соцмережах мене надихали.
Як реагують люди на пляжі, чи є різниця між реакціями в Україні і за кордоном?
Мене постійно веселить те, як відрізняється реакція людей на пляжах та в місті. Більше здивованих поглядів на своїх ногах я ловлю гуляючи Львовом, аніж на якомусь із пляжів. Втім, нічого дивного.
Насправді, у містах люди більше тривожаться, а на відпочинку розслабляються, добрішають. За кордоном люди ше менше звертають увагу на це.
Щоб порадила жінкам, які теж хочуть залишити своє тіло природним, але поки не наважуються?
Мені допомогла власна допитливість, бо ж усе почалось із того, що я просто сказала собі "Хм... Цікаво, а що буде, якщо я тиждень-два не поголю ноги?" – і мені сподобались відчуття.
Тільки ти вирішуєш як виглядати твоєму тілу
Якщо експерименти це не ваше і потрібні логічні аргументи – на допомогу приходять бодіпозитивні блогерки. Також рекомендую почитати про розвиток індустрії краси, наприклад, історію реклами жіночих бритв.
Ще дуже допомагає дивитись на кльових надихаючих жінок, котрі приймають своє тіло і займаються тим, чим ви б самі мріяли займатись, або живуть так, як вам хотілося б. Словом, варто свідомо обрати собі нових рольових моделей.
Коли я тільки припинила голити ноги, прийняти цей факт мені допомагало проговорення його в діалогах з іншими. В ненав’язливому легкому форматі – так, як ми звикли ділитись загальноприйнятими новинами про життя.
На перший погляд, це може виглядати як мемна ситуація, але воно справді працює. Чим частіше ця тема звучатиме з ваших уст – тим звичніше вона сприйматиметься вами.
А впоратись із обурливими поглядами на вулиці мені допомагає гра у гляділки – я просто дивлюсь цим людям у вічі і трохи посміхаюсь, навіть якщо у цей час мені тривожно. А якщо їм ще й підморгувати, то взагалі весело стає – і вся невпевненість зникає. Люди ж бо так зляться через власні тривоги і страхи.
Дівчина радить фотографувати себе
Іще до способів прийняття себе я б віднесла доторки і фотографію. Спробуйте погладити покриті волоссям зони, відчуйте, які вони на дотик, заплющіть очі і уявіть, що ви торкаєтесь коханої людини.
Фотографуйте себе. У дзеркалах, на фронталку, в різноманітних позах і образах: дурацьких, смішних, красивих, естетичних, еротичних, в одязі та без – знайомтесь із собою. У хвилини сумнівів переглядайте найвдаліші фото і нагадуйте собі, що ви прекрасні.
