Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Родина Котляревських розповіла редакції "О, Море" про переїзд в Африку з маленькою дитиною: гроші, безпеку, пляжі.
- Родина Котляревських: Роман, Яна і Міша (40, 35, 5 років);
- Роман і Міша – кияни, а Яна народилась і виросла у Кам’янському (Дніпропетровщина);
- Переїхали у Танзанію, адміністративну столицю Дар-ес-Салам у січні 2021 року;
- Роман займається циклом заглиблення річок, які сильно розливаються, видобутком піску і будівництвом;
- Яна і Міша як "залежні персони", Яна вчиться онлайн і опановує нову професію – психологію.
Скільки грошей брати на перший час
- Оренда житла – 1 500 доларів (42 000 гривень) на місяць; спершу оплата за три місяці + місяць депозиту – 6 000 доларів (168 000 гривень);
- Комунальні – 200 доларів (5600 гривень);
- Їжа – 1000 доларів (28 000 гривень);
- Непередбачувані витрати – 500 доларів (14 000 гривень).
Всього – 7 700 доларів (215 600 гривень), у подальшому – 3 200 доларів на місяць (майже 90 000 гривень).
Як наважитись на переїзд в Африку
Переїхати в Африку та ще й під час пандемії – ідея смілива. Але для пари вона була не спонтанна. Роман уже 12 років працює на цьому континенті, заїжджає періодами по місяцю чи кілька. Зокрема, працював у Гвінеї, Гані, Сьєрра-Леоне, Судані (загалом у 17 країнах). І ось зараз вирішили спробувати пожити всією родиною. Наскільки часу залишаться у Танзанії ще не знають.
Життя в Африці
Якщо Роман уже звик до буденності Африки, Яна їхала туди вперше. Каже, нічого не боялась, адже чоловік вже давно знайомий зі всіма тонкощами життя у спекотній країні. Єдине – боялись, що щось не вийде через пандемію. Частково так і сталося.
З першого разу переїзд не вдався – перед відльотом у грудні родина здала ПЛР–тести, у сина він виявився позитивним, тож Новий рік зустрічали в Україні, а Африку відклали на січень.
У зв’язку з пандемією коронавірусу для переїзду треба мати лише один додатковий документ – ПЛР–тест. Плюс до нього потрібні стандартні робоча віза і документ резидента, які обійдуться у 5 тисяч доларів на 3 роки (140 тисяч гривень). Ці документи не потрібні так званим "залежним особам", членам родини, які їдуть в Африку не працювати, а просто жити разом з людиною, яка їде по роботі.
Також потрібно вакцинуватись від жовтої лихоманки – без цього вас не пустять у 80% країн Африки. Нею без проблем можна вакцинуватись у приватних клініках в Україні, вартість – до 1 500 гривень за людину разом із консультацією лікаря. Вакцинуватися можна й на кордоні деяких африканських країн, але Роман радить подбати про щеплення заздалегідь. За посиланням читайте, які вакцини варто робити перед далекими поїздками.
Що обов’язково брати з собою в Африку
Роман звик їздити з 15–кілограмовою валізою, в якій вміщалися всі його речі. Із дружиною і сином везли три великі валізи плюс літаком відправляли карго вагою 230 кілограмів. 9 коробок і автокрісло. Лише Мішині іграшки зайняли три коробки.
"У нас був досить гострий конфлікт на цю тему. Адже відправка всього сюди нам обійшлася в 2 тисячі доларів (55 500 грн). А якби нам за півроку довелося повернутись? Ми б не стали це все везти додому", – говорить Роман.
Яна ж розповідає, що виходила суто із прагматичних міркувань. Вона порахувала, скільки б коштувало купити все необхідне на місці і скільки коштувала б доставка. І зупинилась на доставці.
За її словами, в Африці не купиш нормальний дитячий одяг а конструктори Lego коштують у кілька разів дорожче, ніж в Україні.
В Африці можна весь час ходити лише в шортах і футболках
Яна радить обов’язково взяти із собою:
- Косметику для волосся, шкіри;
- Медикаменти. Із собою родина везла цілу валізу–аптечку. В основному для дитини, попередньо порадившись із педіатром;
- Сонячний захист. За словами українки, в місцевих магазинах вони не змогли знайти відповідні креми;
- Специфічну їжу. Яна радить взяти з собою гречку, пшоно і безглютенові чи безлактозні продукти (якщо необхідно), адже їх тут майже немає.
Африка: очікування і реальність
Африка для родини не стала чимось надзвичайним. Роман періодично бував тут упродовж 12 років, а Яна наслухавшись його розповідей, теж сильно здивована не була. Найбільше жінку вразило те, що у спекотному і вологому кліматі постійно хочеться спати. З того, що дуже подобається – це багато зелені.
"Я думала, що це тимчасова країна. Якийсь час поживемо – і поїдемо в європейську країну. Але зараз в цілому розумію, що мені ок, можна тут і лишитись", – каже Яна.
Роман спеку ненавидить, але при цьому працює в такому режимі багато років. Говорить, краще б жив у якійсь нордичній країні, але дружина не погодиться. Він скаржиться, що в Африці дуже не вистачає зміни сезонів. Тому раніше у нього була обов’язкова традиція: прилітати в Київ на цвітіння каштанів і на жовте листя в парках. Як буде виходити зараз – покаже пандемія.
Як воно, жити поруч з океаном
Океан від житла родини Котляревських всього у 10–ти хвилинах пішки. Але там вони не купаються і майже не ходять на прогулянки. Кажуть, пляж міський, поруч є порт, отже і вода, і берег брудні. Переважно охолоджуються у басейні, який є в їхньому житловому комплексі.
Загалом із січня, від коли переїхали, були на пляжі лише двічі – один раз їздили на невеликий острів з красивим білесеньким пісочком, а вдруге – на Занзібар. Кажуть, що складно планувати день, коли до океанської води треба їхати машиною годину, а потім ще хвилин 20 плисти на човні. А до Занзібару – півтори години на поромі.
"Якби океан був прям під боком, то ми б там відпочивали часто. А оскільки туди треба ще поїхати, то це означає, що треба заморочитись – взяти їжу для дитини, спланувати день. А так – вийшла у подвір’я і одразу поплавала в басейні. Обираю такий варіант", – каже Яна.
До речі, вхід на красивий пляж на невеликому острові Мбудьє – безкоштовний для місцевих і у переводі коштує 300 гривень за вхід кожної неафриканської людини. У вартість входить лежак із парасолькою. Також на місці можна купити їжу, приготовану на грилі. В основному морепродукти.
Життя біля океану для Яни відкрило свої нові грані. Стало більш повільним, спокійним, кудись зникла тривожність і "боротьба за виживання".
Жінка зрозуміла, що на якісь речі можна просто махнути рукою. Речей потрібно значно менше, ніж в Україні.
Африканські особливості
Танзанія – країна контрастів. Дуже зелена і дуже різна. Є світ місцевих жителів, й іноземців. Усі приїжджі живуть у спеціальному безпечному районі із охороною. Він тут один, із красивими будинками з усіма зручностями і супермаркетами.
За словами пари, такі райони є не лише в їхньому місті, а й по всій Африці. У них, як правило, розташовані посольства і консульства, тут безпечно.
Не у всіх африканців вода тече з кранів, і ніхто з них ніколи не купує продукти в супермаркетах. Лише на ринках. Але щойно там бачать іноземця – ціни стають, як у супермаркеті. Тож, продукти – усі дорожчі, ніж в Україні, навіть місцеві. Дешевші хіба місцеві фрукти.
Місцева кухня доволі незвична. Самі африканці все їдять із гострим перцем пілі–пілі. Він у них – рублений дрібно як соус, шматочками, цілим, добавкою до рублених помідорів з цибулею.
За словами українців, приправи не надто смачні, зате неймовірних розмірів місцевий кеш’ю вважається найсмачнішим у світі. Загалом кухня давно багатонаціональна, тут багато індусів, китайців, арабів, тож можна вибрати щось собі до душі.
Міжнародні вечері родина Котляревських часто влаштовує із сусідами по житловому комплексу. Готували український борщ, хот–доги від американців і десерт із кавою від турецьких сусідів. Тому за смачною їжею не сумують.
Міжнаціональні вечері
Яна і Роман кажуть, що африканці часто бувають наївні, як діти.
"А часом бувають жорстокими один до одного. З іноземцями привітні і дружні. Але завжди треба чекати, що тебе захочуть обманути, вкрасти чи видурити гроші", – говорять Котляревські.
Міші переїзд дався досить легко. Він легко контактує з місцевими дітьми. Інколи злиться, що він хоче поспілкуватись, а його не розуміють. Наприклад, помічниця по дому, яка одночасно є і його нянею, не завжди його розуміє.
За домашню роботу жінка отримує 250 тисяч танзанійських шиллінгів (3 тисячі гривень), за роботу нянею родина доплачує їй 100 тисяч шиллінгів (1 200 гривень). Кажуть, що можна знайти й дешевші послуги.
Поки що про школу для Міші не думали, але вибір у Танзанії хороший – є французькі школи, є англійські. За Кембриджською і Оксфордською програмою. Та родина не виключає, що Міша буде навчатись в українській школі онлайн. Початкова освіта в Танзанії – безкоштовна. Яна зараз онлайн опановує професію психолога.
За час пандемії родина звикла спілкуватися з рідними онлайн. Продовжують цю традицію і в Африці.
В Африці не треба вигризати місце під сонцем
Рома ж говорить, що тут більше можливостей для реалізації, і тут "не треба вигризати місце під сонцем", як в Україні. Адже людей, які вміють і знають, як працювати в Африці, у світі не так багато.
Як надовго лишаться – поки не знають. Скільки триватиме новий проект, або скільки буде комфортно. Мають знайомого з Одеси, який живе в Мозамбіку вже 40 років. Самі ж вирішили не прив’язуватись до місця.
