Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Як зробити свою подорож в Україні цікавою та нестандартною, які нові тренди популярні серед мандрівників та чому в подорожі не варто поспішати – розповіла мандрівниця і журналістка Альона Дєньга.
Редакція "О, Море" записала думки мандрівниці і журналістки Альони Дєньги з виступу на конференції "Подорожуй Україною-2021"
Альона Дєньга любить подорожувати за кордоном і Україною. Вона редакторка проєкту Veter do it. Це медіа про цікаві місця в Україні та подорожі за кордон. Одна з його цілей – досліджувати малозвідані місця рідної країни і показувати їх людям.
Альона згадує, що сайт починався у 2015 році з маршрутів для подорожей по Україні. Пізніше з’явилися історії про за кордон, але з початком пандемії знову зробили ставку на Україну. Команда провела понад 10 експедицій Україною і складала маршрути внутрішнього туризму.
Альона Дєньга
"Коли ми досліджували регіони, я зрозуміла, що в Україні є дуже багато місць, які просто недооцінені, в них величезний туристичний потенціал, але про них не пишуть і не говорять всі, туди не їздять блогери, немає суперкласних світлин з цих місць і навіть місцеві мешканці питали "А що ви тут такого цікавого знайшли?", коли ми фотографували на локації", – каже Альона.
Вона проаналізувала, які тренди на туризм є за кордоном, і які з них потенційно можуть розвиватися в Україні.
Slow Travel
Тренд, що означає повільні подорожі. Тут важливо трошки пригальмувати в своїх подорожах, а не гнатися за кількістю цікавих локацій. Наприклад, не об’їздити за 5 днів всю Херсонщину: і Олешківські піски, і Асканію-Нову, і Рожеві озера, а декілька днів провести в одному місці, щоб дати собі можливість насолодитися ним, роздивитися, відчути.
"Наприклад, на одному озері під час подорожі нам просто захотілося посидіти, помовчати, подивитися на краєвид і не робити багато фотографій. Часто в подорожах ми забуваємо про це, бо поспішаємо побачити все й одразу, щоб були гарні фотографії і могли потім розказати, де ж ми встигли побувати за відпустку," – каже Альона.
Вона додає, що для України це великий потенціал. Тут є можливість заглибитися в місця, розуміти їх, відчувати через взаємодію, місцеву кухню, місцевих жителів. Тут важливо не просто погуляти старовинною садибою, наприклад, а роздивитися деталі, з чого вона зроблена, дати собі час вивчити історію цього місця, які там люди жили, яке це місце має значення в історії України.
Мікроподорожі
Це тренд на маленькі подорожі одного-двох днів, що був в Україні ще до карантину. Він популярний, тому що коли є два дні вихідних і хочеться кудись поїхати, набагато простіше зробити це в Україні. Навіть дводенну подорож за кордон треба довше планувати, і витратити на це більше ресурсів.
Коли хочеться нового досвіду, можна досліджувати локації навколо місця проживання в радіусі 100-200 кілометрів, які можна подивитись за день. Вони можуть бути доступні і громадським транспортом, і автомобілем, і навіть велосипедом чи просто пішки.
Це насамперед про розкриття туристичного потенціалу маленьких міст і сіл. Там можуть бути городища, де проживали древні люди, кар'єри, змієві вали чи просто гарні місця, де можна назбирати грибів, ягід і квітів.
Гастрономічний туризм
За словами мандрівниці, найчастіше за гастротуризмом їдуть до великих міст, наприклад, до Львова, Києва чи в Одесу. Але в Україні є багато фермерів, локальних виробників, які влаштовують дегустації для своїх відвідувачів. Наприклад, дегустації вина у виноробнях, яких дуже багато в Україні.
Крім того, кухня регіонів дуже різниться, наприклад бессарабська кухня буде відрізнятися від поліської.
"У нас українська кухня досі асоціюється з борщем і варениками. Нічого не маю проти, але крім них в Україні є безліч страв, гастрономічних традицій. Нам не вистачає їх популяризації. А це наш культурний код, і через таку гастрономічну подорож і пізнання смаків якогось регіону, багатства кухні і можливостей можна перевідкрити себе як українця", – каже мандрівниця.
До прикладу, на Бессарабії є маршрут "Дорога вина та смаку", що об'єднує виробників локальних вин і традиційних продуктів.
Екотуризм
Це важливий тренд, тому що у світі зараз наголошують на збереження довкілля. Люди вже перенаситились звичайними подорожами, їм потрібно новий досвід. Наприклад, пожити в традиційній хаті-мазанці, чи поїхати на ферму волонтерити, погодувати віслючків, чи допомогти приготувати сир.
Мандрівниця вважає, що українцям не вистачає таких історій, де можна спробувати новий рівень, бути учасниками процесу.
"Перебування на природі має дуже сильний релаксуючий ефект в наш час, коли ми всі перевантажені інформацією і швидкістю цього світу. Пропозицій різних екосадиб в Україні досить мало, цей тренд тільки зароджується. Крім життя там, класним досвідом буде спілкування з ентузіастами, які їх створюють. Дуже часто це натхненні люди з цікавим досвідом", – каже Альона.
Мандрівниця радить приїжджати до таких садиб, ферм, комплексів не на годину-дві. Варто давати собі більше часу, щоб перейнятися цим місцем, погуляти.
Туризм за традиціями
Такий вид туризму мало представлений на широкий загал в Україні. Що це означає? Поїздки на традиційні святкування, традиційні події, що відбуваються в різних регіонах і які дуже колоритно проводять місцеві жителі. Наприклад, фестивалі дерунів, борщу, бограчу, галушок, вина, сиру та інші.
Мандрівниця радить звернути увагу на святкування Маланки в різних регіонах. Наприклад, у селі Осички Одеської області.
Відчути себе туристом у рідному місті
Це ще один тренд, який став популярніший у час пандемії. Для цього можна винайняти готель у своєму місті, забути про всі справи, дослідити місцевість так, ніби бачите це вперше, з максимальною увагою до деталей.
Можна взяти екскурсію, піти в місця, на які досі не вистачало часу. Дуже рідко люди знають про своє місто все, тому такий відпочинок може так само розслабляти і дарувати враження. Альона каже, що зараз в містах з'являється багато авторських екскурсоводів, які будують свої непопсові маршрути.
Безконтактні подорожі
Під час безконтактних подорожей туристи контактують з мінімумом людей: без масових заходів і на власному авто. Все більше туристів в Україні хочуть селф-чекін, тобто самостійне заселення в житло, яке знімають, без господарів, які дають і забирають ключі.
За словами мандрівниці, можливостей для таких подорожей в Україні поки бракує. Наприклад, не вистачає кемпінгів, де можна зручно розташуватися з наметами і де не обов'язково є адміністрація. Мало також і стоянок для кемперів.
Попри те, досліджувати рідну країну варто різними новими способами, а не тільки слідувати звичним маршрутам.
