Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Редакції "О, Море" майстриня розповіла про одержимість морським склом, титанічне терпіння, необхідне для створення виробів, та невизнання в Україні, яке відкрило шлях на міжнародний ринок.
Катерина Шелигіна
Я одержима морським склом і вітражами
37-річна Катерина Шелигіна за освітою синоптик, однак ніколи за фахом не працювала. Була менеджеркою, а згодом копірайтеркою.
Щоб розвантажити мозок після роботи, дівчина ходила до узбережжя та збирала скло – його море стабільно та щедро викидає на берег. У якийсь момент "скарбів" назбиралося так багато, що вона вирішила знайти йому застосування. І допоміг у цьому гугл.
Виявилося, що морське скло цінується у США та Європі. Тисячі майстрів працюють із ним, здебільшого роблять прикраси, часто в сріблі. Існують цілі фестивалі присвячені цьому мистецтву, є спеціалізований глянцевий журнал Beachcombing Magazine та навіть музеї.
Спершу майстриня робила мозаїки на стінах у ванній, кухні, передпокою. Потім їй закортіло зробити перстень із зеленим скельцем.
"Стала гуглити, з більш-менш доступних варіантів нагуглилася вітражна техніка Тіффані, стала пробувати… І так все і закрутилося", – згадує Катерина.
Навіть заміж Катерина виходила у діадемі з морського скла, а живі квіти замінили скляні.
Де Катерина бере скло на свої творіння
Майстриня ходить на "полювання" до моря протягом всього року. Робить це тільки на пляжі Крижанівки у передмісті Одеси.
"Вибір кольорів у нас не дуже багатий – в основному білі, синюваті, зелені скельця, найменше коричневих. Дуже-дуже рідко зустрічаються насичені кобальтово-сині. Гостре скло, ще не відшліфоване морем, я також збираю, потім викидаю до сміття, щоб ніхто не порізався", – розповідає Катерина.
Трапляються й інші цікаві знахідки. Наприклад: поплавлене у багатті скло дивної форми чи загублена вставна щелепа. До речі, останню майстриня використала як елемент для вітражного черепу.
Виріб з щелепою
"Часом мені дарують скло люди, які люблять його збирати, але не хочуть нічого майструвати. Це таке досить азартне заняття, схоже трохи на риболовлю або збирання грибів. Бувають вдалі і невдалі "полювання", не вгадаєш", – додає дівчина.
Що потрібно, щоб майструвати зі скла, знайденого в морі
Класичні майстри вітражу спершу планують виріб, далі ріжуть скло на потрібні елементи та шліфують кожний шматочок на спеціальній машинці. Катерина ж вирішує, який буде витвір, уже під час роботи, коли підбирає, прикладає і "вибраковує" наявні скельця. Не шліфує їх, оскільки море вже це зробило.
Нещільне прилягання деталей дівчину не лякає. За її словами, проміжки між шматочками скла створюють красиві тіні й світлові зайчики, що лише прикрашають вироби.
Для створення виробу з шматочків скла потрібно:
- обклеїти скельця по краю фолією (вітражна фольга з клейкою основою),
- притерти їх дерев’яною паличкою,
- спаяти.
Для роботи знадобляться паяльник, мідна фольга-фолія для вітражу (самоклеюча, схожа скотч), флюс (без каніфолі, щоб припій розтікався по фользі), припій (для прикрас – без свинцю), рукавиці, респіратор і витяжка.
Для тих, хто хоче спробувати себе в такому мистецтві треба викласти до 600 гривень (найдешевший паяльник за 100 гривень, моток фольги за 200 гривень, припій за 150-200 гривень, флакон флюса за 25 гривень).
Час для виготовлення одного виробу – величина не стала. Якщо засікати з моменту пайки вже з підготовленого скла, то найпростіші брошки можна зробити за півгодини, на скульптури йде кілька 10-годинних змін.
Серед виробів Катерини світильники, скриньки для ювелірних прикрас, домашній декор, прикраси.
В Україні мої вироби не цінувалися
Як зізнається Катерина, її хобі досить дороге. Припій, який закуповує кілограмами, фольга, флюси обходяться в кругленьку суму. Тому в якийсь момент майстриня почала продавати свої роботи.
"Раніше в Україні мої вироби не цінувалися. Я виставляла їх у соцмережах, на сайтах хендмейд-супермаркету Скриня та Ярмарці майстрів, на prom.ua, у торговому центрі та навіть в арт-кафе. Проте безрезультатно: дивилися, хвалили, але не брали. Зараз я радію, що в мене колись не хотіли купувати за мізерні гроші – завдяки цьому я дійшла до міжнародного ринку", – зазначає вона.
Нині продає свої вітражі на міжнародному майданчику Etsy. В основному купують за кордон – найбільше продажів у США. Відправляла Катерина роботи в Австралію, Нову Зеландію, Японію, Ізраїль, Німеччину, Польщу, Британію, Францію, Канаду, Естонію, Італію, Білорусь та на Мальту. Покупці з України у 90% випадків купують вироби майстрині на подарунок іноземцям.
Найдешевше можна придбати ґудзики – 5 доларів (140 гривень) за один. Серед товарів, які продаються зараз, найдорожче коштує кіт, за нього майстриня просить 770 доларів (21 500 гривень). Найбільше переглядів користувачів має лампа у вигляді пеніса.
Найдорожча робота, яку Катерина продала, коштувала 400 доларів (11 200 гривень). Це вітражна лампа, яка нині прикрашає оселю американця у Флориді.
Як майстриня просуває свій бренд
Про діяльність Катерини вже написали у спеціалізованому журналі про роботи з морського скла Beachcombing Magazine. Його видавці знайшли її в інстаграмі та запропонували публікуватися.
Крім цього українська майстриня створила скляний черевичок Попелюшки та подарувала його американському музею The Beachcombing Center, в якому він нині експонується. Директорка закладу колись придбала в Катерини лампу та нині активно піарить її талант за океаном.
Далеко не всім до вподоби творчість майстрині. Колись вона захопилася ідеями робити невеличкі скульптурки і встановлювати їх в Одесі за свої гроші.
"Весь цей стріт-арт зруйновано. Я вкладала багато зусиль, щоб зробити фігурки менш крихким. До однієї з фігурок, яка була залита епоксидкою і вбетонована, хтось вертався день за днем і бив знову й знову, поки не знищив, вклавши в це навіть більше сил і часу, ніж я в ії створення. Захоплююсь завзяттям", – каже Катерина.
Така доля спіткала й фігурку котика на острівку в парку Перемоги, якого відновлювали вже не один раз. Зараз він знову зруйнований, майстриня зробила новий і чекає його встановлення. Допомагає у цьому одеський суспільний діяч і меценат Анатолій Кавун, який, власне, й оплатив вартість матеріалів.
Зараз продовжує робити маленькі вітражні мозаїки, які розміщує на не дуже явних місцях Одеси, щоб не так сильно спокушати вандалів.
Популяризую як можу, ділюся всім, що маю
Проводити особисті майстер-класи та навчати інших мистецтво вітражу майстриня не хоче. Каже, що якщо вона, не "рукодільниця", змогла навчитися завдяки інформації з інтернету, то й інші зможуть.
"Сама по собі технологія нескладна, але дуже багато часу забирає, не кожен захоче стільки сидіти над одним абажурчиком", – додає Катерина.
Тих, хто хоче навчитися, дівчина завжди консультує безкоштовно. Вироби, багато процесів і невеликі майстер-класи викладає на своїх сторінках у соцмережах (фейсбук й інстаграм). І вже має "учнів" по всьому світу, які охоче викладають свої вироби та тегають свою українську "вчительку".
"Якщо буде більше майстрів, що використовують морське скло, воно перестане бути таким маргінальним матеріалом – я тільки за. Популяризую як можу, ділюся всім, що маю", – резюмує одеситка.
