Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
В Індії діють максимальні обмеження, звичайним туристам сюди зараз не потрапити. Однак журналістці і письменниці Вероніці Мироновій вдалося потрапити в Індію в час пандемії.
Сюди вона полетіла по роботі. Журналістка поділилася з редакцією "О, Море" власними враженнями від Гоа в час пандемії. Та розповіла про разючу різницю між північний і південний Гоа.
Вероніка Миронова в Гоа
Як все починається: північ
Просинаюся о шостій ранку від того, що мавпа на моєму балконі влаштувала справжню бійку з воронами, і ті кричать як навіжені.
Мавпи під балконом
Я зла і невиспана, бо до другої ночі ганялася по кімнаті з капцем за тараканом завбільшки з мій палець.
Щоб розплющити очі, мені потрібна кава. У "готелі", де я зупинилася, кави не наливають (зауважу, що на букінгу це житло мало 8,7 балів). Тож я вирушаю в мандрівку за своїм горнятком кави через два села (всього 3 км).
Виходжу і намагаюся не попасти під колеса скутерів і автобусів – тротуарів тут ще не вигадали. Бачу на розі корок. Це коров’яча родина вмостилася на відпочинок посеред дороги, і всі стоять чекають – об’їхати ніяк.
Місцеві корови
Поки я під свист і підбадьорливі оклики місцевих підлітків пробираюся крізь скупчення машин та корів, встигаю насваритися на себе за те, що не замотала обличчя хусткою. Тоді б моя біла шкіра не стала предметом тотального обговорення.
Коли коров’ячий затор подоланий, метрів 600 маю змогу насолодитися пейзажами навколо:
Аж далі моє улюблене – з кущів вибігають декілька бродячих собак. Палки в мене немає, як і їжі для них. Згадую сторінки з творів Кіплінга, але не допомагає. Шикаю на собак і сподіваюся, що хтось їх відволіче.
Дякувати всім богам, собаки побачили мавп і погналися за ними. Я продовжую свою ранкову прогулянку – ще кілометр.
Далі дорога минає майже без пригод, не враховуючи постійних запитань місцевих про те, звідки я. Але ці питання можна ігнорувати, просто посміхаючись. За пів години заходжу в місцевий генделик. Там усміхнена мадам з привітною щирою посмішкою наливає мені горнятко індійської кави і склянку свіжого ананасового соку.
На вулиці лише 30 градусів, тож поки не почалася спека, треба встигнути зробити всі справи. Аби не гаяти час, домовляюся з сином власників цього кафе, щоб він возив мене на своєму скутері протягом дня. За 500 рупій (орієнтовно 180 гривень) він радісно погоджується.
Як все починається: південь
Сонечко пробивається крізь панорамне французьке вікно, не встаючи з ліжка набираю номер рецепції і прошу принести мені в номер еспресо макіато. Якщо вийти на терасу, то відкривається панорамний вид на зелений сад, за яким блакитніє море.
За три хвилини офіціант приносить два горнятка запашної італійської кави і молочну піну окремо. На мій здивований погляд пояснює: я приніс сінг і дабл еспресо на вибір, бо моя колега не запитала, яку саме каву ви бажаєте.
Я забираю меншу порцію і влаштовуюсь у зручному антикварному кріслі, яке належало, мабуть, якомусь португальцю.
Гоа
Після того спускаюся вниз, вже за триста метрів пірнаю в кришталеву воду басейну на 15 хвилин. Офіціант повідомляє, що сніданок готовий. Яйця пашот з авокадо, надзвичайні свіжі хрумкі круасани з фантастичним банановим джемом, свіжий ананасовий сік.
Після цього можна рахувати, що мій день почався. Збираю речі і їду на інтерв’ю в чудовій машині з кондиціонером, пляшкою води та зарядкою для телефону. Водій ввічливо мовчить і лише за потреби відповідає на мої питання. За чотири години роботи я заплатила йому 2 000 рупій (700 гривень).
Гоа
80 кілометрів, що розділяють два світи
Це два ранки, між якими один день і відстань у вісімдесят кілометрів. Це мої індійські ранки, які розділяє річка Мандові. Це північний і південний Гоа. Це така різна Індія.
- Доба разом з проживанням, транспортом, їжею, напоями та сигаретами в селищі Чапора у північному Гоа обійшлася мені в 3 500 рупій (1 300 гривень).
- Аналогічна доба в селищі Кавелосім на півдні штату – 12 000 рупій (5 200 гривень).
Загалом, можна сказати лише одне:
Північний Гоа – улюблене місце хіпі, дауншифтерів та тусовщиків з усього світу. Тут більш ніж демократично. Декілька селищ, що розташовані вздовж узбережжя на північ від аеропорту Васко-да-Гами, вже не один десяток років дають прихисток всім, хто прибуває сюди за свободою в повному сенсі цього слова.
За найкрутішими вечірками на узбережжі, досить вільним обігом всіх можливих наркотиків, різноманітними йога-практиками та медитаціями, за дешевим та яскравим відпочинком.
Тусовки, вечірки та танці на піску
Анджуна, Чепора, Сіолім, Мапуса, Арамболь та Морджим – всі ці села об’єднані в своєрідну агломерацію, і проїжджаючи повз них на скутері ви навіть не помітите, що переїхали з одного селища в інше.
Північне Гоа
Бо всі вони схожі одне на інше, як брати-близнюки. Всюди будуть туристи з дредами в різнокольорових шароварах, всюди буде купа скутеристів, бо це найбільш доступний спосіб пересування. Всюди однакові гестхауси з претензією на пост колоніальний стиль та манговими павуками всередині розміром з блюдце.
Та сюди їдуть не за комфортом, сюди їдуть за атмосферою: неймовірні вечірки, на яких можна почути найкращих діджеїв світу, місцеві джус-центри, які як і 50 років тому, збирають навколо себе привітні інтернаціональні компанії.
Місцеві не змінюють своїх звичок десятиріччями і кожен мандрівник може побачити реальне життя, не прикрашене яскравою обгорткою.
Одна з особливостей цього місця – пляжні бари, в яких є ціла культура споглядання сенсетів. Люди приїжджають до таких барів близько пів шостої, сідають на пляжі і споглядають, як велике червоне сонце повільно і втомлено опускається в гарячу воду аравійського моря.
Усього за декілька десятків кілометрів на південь існує геть інший світ – південний Гоа. Достатньо доїхати до столиці штату Панаджи, а звідти ще 40 кілометрів донизу, і дороги стають кращими, скутери на дорогах поступаються місцем гарним авто, а відстані між селами збільшуються. І на цих територіях затишно розташовуються великі готелі-резорти.
Релакс, краєвиди та сервіс на 10 балів
До пандемії вони були битком забиті пакетними туристами, а зараз заможні респектабельні індійські родини насолоджуються тут тихим сімейним відпочинком.
Величезні зелені території мережевих готелів, на яких зазвичай розташовано кілька басейнів, бари та ресторани. Доглянуті майже білосніжні пляжі, які прибираються кожного ранку. Чисті вулиці та ввічливий персонал. Саме тут розташовані крамнички з ювелірними виробами та коштовним камінням.
Якщо прогулятися дивовижним пляжем декілька кілометрів, то можна опинитися у місці, де ріка впадає в море. На фоні скалистих пейзажів щопівгодини пропливають рибацькі човни та невеличкі баржі.
У сусідньому селищі розташований порт ще з тих часів, коли в Гоа панували португальці. Дорогою до пляжу Палолем ви можете насолодитися фантастичними пейзажами справжніх джунглів, що потопають в розщелині поміж гірських доріг. Таке не забувається.
А щоб насолодитися цими митями, дуже раджу зупинитися в одному з придорожніх кафе, випити масала чай, який люб’язно приготують для вас місцеві за 15 рупій (5 гривень) та зробити декілька фото на згадку.
Якщо встигнете повернутися до заходу сонця, то можна ще встигнути на заняття з йоги. Їх проводять декілька готелів просто на пляжі або ж відвідати СПА з аювердичним масажем (таке задоволення коштуватиме 2 500 – 3 000 рупій, або ж в межах 1000 гривень).
Такий релаксовий день точно допоможе вам відновитися та зарядитися енергією надовго.
Замість підсумку
Гоа може запропонувати вам все, чого тільки забажаєте. Залежить лише від ваших пріоритетів та бюджету.
Варто зауважити, що наразі Індія закрита для туристів. Тут дуже чекають на відкриття кордонів і готові до нього.
Міністр туризму Індії вже анонсував, що до наступного сезону (а він тут триває з жовтня по квітень) більшість штатів радо прийматиме туристів, і забезпечить всі необхідні норми безпеки. За його словами, не обійдеться без обмежень (скоріш за все мова йде про так званих організованих туристів), але це все ж краще, ніж локдаун.
Тому поки Індія готується до безпечного відкриття, ви маєте час детально все вивчити та спланувати саме той відпочинок в ГОА, який прийдеться вам до душі.
