Війна змусила родину Дмитренків покинути Горлівку та переїхати в мирний Скадовськ. Сім'я спізнала на собі всі складнощі життя переселенців, проте не здалася. Облаштувалася на новому місці та нині розвиває власну туристичну справу. 

Редакції "О, Море" Олена Дмитренко розповіла про особливості життя на новому місці, про родинну садибу "Хуторок", про знижки для родин учасників АТО, внутрішньо переміщених громадян, малозабезпечених та багатодітних родин та про те, чому щастя не в грошах.

Скадовськ з дрона: дивитися відео

Почати життя з нуля

Олені Дмитренко – 49. Більшу частину свого життя жінка провела на Донеччині, а останні 6 років проживає в Скадовську. Переїхати разом із чоловіком та донькою на Херсонщину змусила війна, яка в 2014 році набирала обертів і обіцяла бути довготривалою.

До переїзду пані Олена працювала викладачкою історії та культурології у Горлівському технікумі. Писала дисертацію про рідний технікум, мала влаштоване життя та багато планів на майбутнє.

У Скадовську довелося почати все з нуля. І найперше – знайти житло. Грошей на новий будинок в родини не було, зняти квартиру було теж завданням не з легких, бо ж у Скадовську якраз тривав літній сезон відпочинку. На допомогу від держави родина теж не розраховувала.

"Державні програми були, але вони дуже складні для втілення. Щоб пробити собі житло треба було кістьми лягти і вивернутися десять разів навиворіт, зібрати купу документів і ще не факт, що тобі дадуть", – розказує пані Олена.

 Олена Дмитренко з чоловіком та донькою  Олена Дмитренко з чоловіком та донькою Автор: Архів героїні

Сімейних заощаджень вистачило на невеликий гараж із надбудовою. Його й купили. Тут жили самі, а пізніше до них переїхали з Іловайська мама та вітчим пані Олени. Нині батьки проживають у селі Красне, де вже мають власний будиночок.

Дещо облаштувавшись на новому місці, пані Олена знайшла роботу за фахом – навчала школярів історії у скадовській гімназії та грі на фортепіано в місцевій школі мистецтв.

Згодом звільнилася та вирішила розпочати власну справу.

Як з’явилася садиба "Хуторок"

Подружжя Дмитренків зайнялося туристичним бізнесом – типовим для курортного міста. У 2016 році взяли на виплату будинок у Скадовську і тільки півроку тому стали його повноправними власниками.

Площа будинку та території навколо нього – 7 соток. Саме тут постала родинна садиба "Хуторок". Таку назву придумала мати пані Олени – Валентина Прокопівна.

"Мама каже: я заходжу в твій двір, тут такі старенькі споруди, все так акуратно, неначе в селі. Це немов хуторок… І ця назва дуже легко лягла", – пригадує слова матері Олена Дмитренко.

Спочатку усе виглядало не дуже привабливо – 5-6 кімнат, страшні покинуті альтанки, жахливі сараї та купа незрозумілого мотлоху.

За 3 роки Олена разом із чоловіком та донькою надали місцю привабливий вигляд – побудували котедж, зробили навіси, переробили водопровід, прикрасили альтанки. Деякі ремонти робили самотужки, а для важких фізичних робіт наймали працівників.

Так виглядає садиба влітку

Окрасою території є малюнки в народному стилі, авторства відомого у Скадовську керівника художньої студії "Палітра" Миколи Бута.

Садиба прикрашена малюнками

Окрім цього, тут можна побачити картину харківського художника Артура Анохіна. На ній зображений рідний для пані Олени Іловайськ.

картина ілловайськШматочок Донеччини у СкадовськуАвтор: Архів героїні

Музей предметів українського вжитку

Під час прибирання території пані Олена знайшла багато старовинних речей, які залишились від попередніх господарів.

Викинути їх не змогла, тож придумала дещо краще – створила з них вуличний музей предметів українського вжитку. Згодом до них додалися нові речі, які дарували друзі та знайомі.

Нині в колекції є веретено, коромисло, стара шафа, скриня, дерев’яні ложки, самовар, глечики, глиняні чашки, трипільська кераміка, народна горіхоколка тощо. Речі жінка сама приводила до ладу: зачищала та фарбувала.

"Найбільша цінність музею – це хустка, яку мені подарувала бабуся десь років 25 тому. Вона була в неї до останніх секунд життя. Вважаю хустку оберегом садиби, вона висить у мене під склом на найбільш почесному місці", – каже жінка.

Гості садиби часто цікавляться призначенням того чи іншого предмету, тож пані Олена періодично проводить цілі лекції по історії та культурології.

У майбутньому жінка хоче поділити музейну композицію та розмістити експонати в різних куточках садиби.

Експонати музею

Послуги і ціни в садибі "Хуторок"

Садиба "Хуторок" розташована за 5 хвилин ходьби до моря. Працює тільки в літній сезон.

У наявності номери:

  • економ-варіанту – 90 гривень з однією людини за добу;
  • будинок зі зручностями – 125 гривень із однієї людини за добу;
  • люкс – 150 гривень із однією людини за добу.

Для малозабезпечених та багатодітних сімей, для учасників АТО та їх сімей, для вимушених переселенців у садибі діють соціальні ціни – знижка від 30% до 50%. Сума знижки залежить від умов відпочинку, кількості дорослих та дітей у родині. Вона розраховується за особистою домовленістю з господарями.

Обмін турботою

Нині на базі садиби пані Олена створила центр допомоги. У кількох кімнатах збирає речі (одяг, взуття, постільну білизну тощо), які приносять небайдужі. Віддає речі всім, хто цього потребує. Цю активність жінка називає "обмін турботою".

Спочатку пані Олена орієнтувалася тільки на переселенців, а нині допомагає багатодітним та малозабезпеченим родинам району, родинам учасників АТО.

Жінка впевнена, що щастя не в грошах, а в можливості допомагати іншим.

"Ми могли б заробляти більше та їздити відпочивати на курорти. Однак є щось вище за гроші, і це – волонтерство. Ми – щасливі. Нам добре від того, що ми робимо", – зізнається Олена.