Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Редакція "О,Море" розпитала Павла про те, як виникла плантація "Горіх Причорномор'я", які проблеми виникають у тих, хто хоче вирощувати горіхи в Україні та чи є туристичний потенціал у підприємства?
З експорту горіхів – у вирощування
Однак після випуску Павло почав займатися горіхівництвом. Близько 10 років поспіль він займався експортом волоських горіхів. Каже, справа була прибутковою, але через неузгодженості у законодавстві дуже проблемною. Тому Павло покинув цей бізнес, натомість у 2012 заклав власну горіхову плантацію.
Тоді кілограм промислових горіхів можна було продати за 12 доларів (близько 100 гривень). Павло заснував компанію "Горіх Причорномор'я".
"У мене був певний капітал. Так ми з родиною вирішили розпочати бізнес і інвестувати в нього. Так купили першу ділянку землі в селі Троїцькому на Одещині. Далі почався етап боротьби з труднощами", – каже Павло Тулба.
Які проблеми виникли із плантацією?
Догляду за горіхами Павло Тулба вчився на своїх помилках. Проблеми почалися із покупкою перших саджанців – спочатку їх купили, а потім Павло вирішив проконсультуватися із досвідченим агрономом. Той сказав, що саджанці зовсім не придатні і простіше їх просто викинути.
"Я вирішив дізнатися, хто з перевірених селекціонерів вирощує горіхи в Україні. Так дізнався про наукову станцію в Чернівцях. Там вивели вид волоського горіха, який найбільш пристосований до українських умов. Живуть ці горіхи близько 300 років", – згадує Павло.
Павло співпрацює із науковим центром у Чернівцях
З науковим центром у Чернівцях Павло Тулба співпрацює і зараз. Пояснює, що хоч науковці і вивели новий волоський горіх – через брак ресурсів не вирішили багатьох агрономічних проблем.
Рішення Павлу довелося шукати самостійно. По-перше, волоський горіх виділяє токсини і вбиває інші рослини. У природі біля горіха більше нічого не росте. Навіть інші горіхи. Однак це економічно не вигідно – тому на плантації постійно доводиться дотримуватися дистанції між саджанцями та інших особливих правил.
Поступово господарство Павла розширювалося
Поступово господарство розширилося. Павло викупив велику ділянку землі – близько 270 гектарів. Водночас ринкова ціна горіха впала – вирощувати горіхи стало не вигідно. Чи не єдиним виходом стало – повністю закрити виробництво на собі.
"Ми почали вирощувати, але не думали як будемо це продавати. Треба було починати по-іншому – з продажу. Здавалося, що горіх коштує дорого, а напрягатися майже не потрібно. Це зовсім не так", – впевнений Павло.
Що росте на плантації зараз
Для того, щоб мінімізувати економічні ризики на плантації висадили різні рослини. Зараз Павло вирощує 100 дерев волоського горіха, 300 кущів фундука, трюфелі та шипшину.
"Хоч в Україні починають визнавати, що схема дієва – це лише мій експеримент", – розповідає Павло.
Перший урожай на плантації отримали лише цього року. Проте, його навіть не збирали промислово – настільки він був малим. Виходить, що можливі витрати на збір були б значно більшими ніж вартість готової продукції. Цього року Павло передбачає більше плодів та хоче залучити до збору спеціальну техніку.
Всю техніку для горіхівництва потрібно купувати
При цьому всю техніку потрібно купити. Через невеликий попит на вирощування горіхів аграрних центрів, де б її можна була взяти в оренду на сезон – просто немає.
Додає: поки що українське законодавство не підтримує українських вирощувачів. А от якщо людина ввозить саджанці із за кордону – отримує компенсацію. Через це собівартість українських горіхів – вища.
Вирощування горіхів – дорогий бізнес
Через всі проблеми вирощування горіхів стає довгим і дорогим бізнесом. Майже нікому не вдається закінчити справу до кінця – її кидають через труднощі.
Поки що підприємство Павла не окупилося – і навряд чи окупиться. Щоб бізнес став вигідним його треба просто продати, каже Павло.
Горіхівництво – дорогий і довгий бізнес
В Україні горіхи ростуть хаотично – на лісополосах. Достатнього устаткування та ресурсів для догляду майже немає. А деревам подекуди 100 років: їх простіше викорчувати і посадити нові, ніж реанімувати настільки давні рослини. При цьому перший промисловий урожай у такому випадку можна буде зібрати лише через 8-10 років.
Навіть якщо урожай зібрати вдається – доставити до споживачів у належній якості вирощувачам вдається рідко. Знову ж таки проблема у техніці та дороговартісному виробництві.
Правильно зібрати і доставити урожай горіхів в Україні вдається рідко
Виходом може стати децентралізація – так неупорядковані лісосмуги почистять Об'єднані територіальні громади.
Чому плантація буде цікавою для туристів
Туризм залишається для Павла довгостроковою ціллю. Каже, крім самої плантації може запропонувати туристам рибальство у місцевій річці у відповідний сезон та вже облаштовані бази відпочинку інших власників поблизу.
Зараз організовані групи на плантації не приймають. Однак з часом Павло планує перетворити її на шабо і розвивати туристичний бренд підприємства. Мрії про шабо у Павла зародилися ще під час навчання на винороба. Каже, у майбутньому професія теж допоможе. Павло хоче виготовляти і вина.
"Я вже навіть купив обладнання для виноробства і хочу монтувати його. Я буду цим займатися", – зізнається Павло Тулба.
Павло Тулба планує займатися виноробством та медівництвом
Планує виготовляти медові вина, мед з виноградним соком та горіхами.
Він ремонтує колишній консервний завод, щоб повністю закрити горіхівництво на собі. Там планує виготовляти бланширований волоський горіх та веганську муку із трюфелів. Унікальний десерт, яким Павло планує пригощати мандрівників – макаруни з волоським горіхом.
Продукція "Горіх Причорномор'я"
Проте, поки пандемія у розпалі, починати розвивати туризм на плантації Павло не ризикує.
На плантації мандрівники точно матимуть що робити протягом одного дня, а далі – зможуть продовжити мандрівку Одещиною. Екскурсія коштуватиме близько 2 тисяч гривень (з обідом). Для того, щоб мандрівники могли більше дізнаватися про плантацію
Павло планує співпрацювати з іншими господарствами на Одещині та створювати разом гастромаршрути.
