До війни Широкине було одним з багатьох курортних містечок українського узбережжя – санаторії, дитячі табори, бази відпочинку та елінги для ремонту катерів і яхт. Із початком російсько-української війни село перестало бути курортом та перетворилось на населений пункт, який тримає оборону Маріуполя.

26 лютого 2016 року російські терористи залишили Широкине. До цієї дати редакція "О, Море" поговорила з українським військовим Віктором Пилипенком, який брав участь у боях за Широкине.

Історія боїв за Широкине

У лютому 2015 року саме за Широкине зав’язались найжорсткіші бої між російськими військовими, проросійськими бойовиками та українськими військовими. Санаторії та елінги перетворились на поле бою та позиції для військовослужбовців.

До лютого 2015 року селище формально вважалося "нейтральною територією", але по факту повністю контролювалось бойовиками "ДНР". Після того, яка наприкінці січня сили ворога обстріляли житлові квартали Маріуполя, стало зрозумілим, що це потрібно змінювати.

широкинеУсе змінилося після обстрілу МаріуполяАвтор: Архів героя

Маріуполь почав перетворюватись у прифронтове місто

Так 10 лютого 2015 року розпочався наступ українських військових у районі Маріуполя. Основною метою було унеможливити подальші обстріли міста та відтягти на себе частину угрупування терористів з Дебальцевого, за яке також точились жорсткі бої.

Декілька днів тривало протистояння, а вже 15 лютого настав режим припинення вогню, який мав би покращити ситуацію. Але по факту він протривав лише кілька годин. Селище, у якому тепер змішались всі сили, було розділене між українськими військовими та проросійськими бойовиками, які зійшлись у позиційних боях.

Війна прямо пов’язана із морем

Суттєву перевагу у цьому позиційному протистоянні українські військові отримали після того, як захопили широкинські елінги – низку будівель на березі моря, обладнаних для стоянки і ремонту суден та зберігання інвентарю.

Протистояння за Широкине тривало рік. Лише наприкінці лютого 2016 року Широкине повністю перейшло під контроль української армії. Багато у чому саме море допомогло українським воїнам успішно відстоювати це селище. Тому що саме завдяки морю вони могли відновлювати власні сили.

Стрілець-санітар та гранатоментик батальйону "Донбас" Віктор Пилипенко, який брав участь у боях за Широкине каже, для нього війна прямо пов’язана із морем.

широкинеВіктор ПилипенкоАвтор: Архів героя

"Наш батальйон дислокувався у колишньому пансіонаті "Світлана". Його власники втекли на окуповані території. Після бойових виходів ми, нацгвардійці, повертались у ці невеличкі, радянського типу пансіонні кімнати. Там все було напхано нашою зброєю та спорядженням", – згадує він.

Військовий згадує відчуття дисонансу від того, що вони приїхали воювати туди, де раніше відпочивали.

Це все дійсно було доволі дивно. Було багато жартів щодо того, що ми воюємо у місцях відпочинку. Одразу ж народжувався місцевий моментальний фольклор, що ми пансіонщики

широкинеУ батальйоні "Донбас" Віктор мав позивний "Француз"Автор: Архів героя

Найбільше Вікторові запам’яталось не життя у пансіонаті, а широкинські елінги. Це щільна забудова на узбережжі кількаповерховими будинками. Перший поверх – гараж або місце для ремонту човнів. Другий – кімнати, у яких живуть люди. Такий собі яхтклуб довжиною у набережну.

широкинеМілітаризоване узбережжя Азовського моряАвтор: Архів героя

"Ми бачили там оці розбиті мінами дорогі катери. Бачили всі ці закинуті будиночки. Біля одної покинутої дачі якогось прокурора-втікача було два озера і той прокурор розводив у них рибу. Ми її глушили гранатами. Вона б і так там загинула, бо туди долітали міни і сам будинок був розбомблений. А так ми змогли приготувати хлопцям вечерю", – розказує боєць.

Азовське море дуже цікаве

За словами Віктора, саме під час участі у цих боях він вперше побував на Азoвському морі.

"До війни з ним я був не знайомий. Азовське море дуже цікаве! Хоч і неглибоке. Там біля місця, де ми дислокувались була невеличка ніби коса, я любив там робити ранкові пробіжки. Після бойових днів, коли вже стало легше, було менше обстрілів і з’явилось більше сил, я почав робити пробіжки по піску, до цієї коси. Це було дуже гарно!", – згадує боєць.

Тоді ж, на війні, він вперше побачив, як море замерзає.

"Для мене цей момент скресання криги був абсолютно дивовижним. Якось взимку зайшов на цю косу, а там був сильний вітер, він виносив на пісок рівненькі, майже однакові шматочки льоду", – згадує хлопець.

Вони ніби кришталь вкривали пісок, над всім цим нависали важкі хмари кольору свинцю, і дивитись на це все – було незабутнє відчуття. От таким специфічним морем мені запам’яталось Азовське

Відпочинок на морі під час війни

Коли ближче до літа період найважчих боїв за Широкине закінчився, бійці мали можливість насолоджуватись і морськими купаннями. Для цього використовували моменти, коли у селище заїжджали спостерігачі ОБСЄ. На час їхніх візитів спроби обстрілів із ворожих позицій повністю припинялись.

"Ми точно знали, що по нас вогонь у цей час вести не будуть. Коли почались перші весняні спеки 2015 року, море – це було справжнє задоволення. Ти пітний, липкий, задимлений, вкритий багном. Але. Спускаєшся на ті елінги, які ми на той час вже відбили. Повз всі ці санаторні будівлі, повз міни, які не розірвались, повз мотанки ПТУРів*. Повз все це ти можеш пройти до моря. І покупатись. Просто голяка ", – розказує Віктор.

*Коли ракета ПТУРа випускається, за нею летить тоненький провід, який передає радіосигнал та дозволяє ракетою керувати. На узбережжі таких дротів залишилося безліч.

широкинеВіктор згадує, яке блаженство було поплавати у моріАвтор: Архів героя

Ці купання мало нагадували традиційний пляжний відпочинок – все узбережжя було заміноване, про що повідомляли таблички "Обережно, міни!" Тоді військові готувались до можливого наступу ворога з самого моря, тому все було усіяно протитанковими мінами.

"Власне, тому так вільно там і купались, бо міни були не протипіхотні – навіть якби на неї 10 людей одночасно наступили, протитанкова міна б не здетонувала", – сміється Віктор.

широкинеВіктор під час службиАвтор: Архів героя

І от навколо всі ці елементи війни, а ти пливеш у морі. Змиваєш із себе весь цей бруд. Абстрагуєшся. Море – це найвищий момент насолоди, коли можна забути про все і якось відволіктись

І додає, що з моменту повернення із війни більше на морі толком навіть не був. Хоча війна на узбережжі його ставлення до моря абсолютно не змінила. Хіба що, він значно більше його полюбив.

Коли повернеться Крим? Спогади українських військових про анексію півострова
Море – це невід’ємна частина війни. Чим для військових стало колись радісне узбережжя