Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
1960-ті були важкими та неспокійними роками в історії багатьох європейських країн. Становлення нових індустріальних республік, зведення Берлінської стіни та державний переворот у Греції, – все це навіювало відчуття тривожності та неспокою серед тогочасного суспільства. Жага свободи та спротив реальності часто заставляли людей фантазувати.
Після екранізації в минулому році Netflix історії Острова Троянд, світові ЗМІ почали активно порівнювати фільм з реальними подіями.
Редакція "О, Море" зібрала найцікавіші факти від Sky News, Popsugar та BBC, які розкажуть про справжню історію простого італійського мрійника.
Джорджіо Роза: невизнаний геній чи божевільний?
Джорджіо Роза народився в Болоньї, згодом переїхав навчатися до Ріміні, курортного міста на італійському узбережжі. Вже будучи кваліфікованим інженером, у 1957 році Джорджіо захопився ідеєю сконструювати власний острів посеред моря.
Дружина та син інженера не поділяли його мрії, вважаючи це божевіллям, тим паче що фінансів на реалізацію такого масштабного проєкту в сім’ї на той час не було.
Джорджіо Роза з дружиною Габріеллою
Острів Троянд. Історія будівництва
Незважаючи на перестороги сім’ї, Джорджіо повернувся до ідеї будівництва через 10 років, у 1967-у. Надихнувшись нафтовими вежами, що видобували сировину на шлейфі Адріатичного моря, інженер взявся втілювати проєкт в життя.
Джорджіо запросив до проєктування своїх друзів, найняв лише кількох робітників та брав безпосередню участь у будівництві. Щоб ще більше знизити витрати на мрію, інженер вдався до інноваційних хитрощів:
-
замість суцільних металевих конструкцій використовував пусті металеві труби
-
заливав пустоту цементом, щоб уникнути корозії металу
-
почав будівництво на нейтральних водах, щоб не платити податки Італії.
Вже наприкінці 1967-го була збудована основа острову: бетонна платформа площею 400 квадратних метрів на металевих стержнях.
Процес будівництва острова
Бар, ресторан, поштове відділення та перші туристи
Вже на початку лютого 1968-го року Острів Троянд був придатним для відпочинку. На платформі інженер збудував ресторан, бар та поштове відділення. Також з’явився окремий причал для пришвартовування невеликих суден з широкою драбиною для виходу на платформу.
Італійські ЗМІ миттєво почали розповсюджувати інформацію про дивну конструкцію за 550 метрів від межі територіальних вод Італії та за 11,6 кілометрів від найближчого морського порту в Ріміні. Це неабияк привернуло увагу туристів, й вони масово почали туди подорожувати.
За словами Лоренцо Рози, острів у найкращі свої дні вміщав до 800 туристів одночасно.
Туристи масово відвідували острів
Проголошення незалежності та знищення острова
1 березня 1968-го року Джорджіо Роза проголосив Острів Троянд незалежною республікою, а себе її президентом. Трьох друзів, котрі допомагали з будівництвом, він призначив на посади Міністра фінансів, Міністрів внутрішніх та зовнішніх справ.
В острова, як у будь-якої суверенної держави, з’явилися основні атрибути:
-
власні поштові марки
-
герб та прапор республіки
-
"офіційна" мова есперанто
-
грошова одиниця мілл
-
назва на честь прізвища творця республіки
Поштові марки та герб Республіки Острову Троянд
Після такої самодіяльності інженера, італійський уряд занепокоївся та нічого конкретного зробити не міг. Самопроголошена республіка була розташована поза межами територіальних вод Італії.
Окрім безпосередньої загрози авторитету Італії, острів відбирав у материкової країни велику частку доходу від туризму. Влада Італії намагалася робити все можливе, щоб дискредитувати Острів Троянд та його творця:
-
залучала ЗМІ, котрі писали про розпусту та вживання наркотиків на острові
-
звинувачувала у проведенні неоподаткованих азартних ігор
-
висувала підозри щодо розташування там шпигунської бази СРСР
-
привертала увагу світової спільноти
Та поки всі ці дії лише посилювали інтерес туристів до острова, Джорджіо Роза й сам намагався звернутися до світової спільноти. Він закликав країни Європи визнати незалежність та легітимність його республіки.
Після такого кроку, уряд Італії вжив серйозніших заходів. Через 55 днів безперервних вечірок на острові, італійська поліція окупувала невизнану республіку та вигнала всіх туристів разом з її творцями з території платформи.
Після довгих місяців Італія на міжнародному рівні все ж домоглася офіційного збільшення своїх територіальних вод вдвічі та відправила морський флот, який мав підірвати основу острову та знищити його.
Приблизне розташування Острову Троянд відносно межі територіальних вод Італії
Перша спроба підірвати острів 9 лютого 1969 року була невдалою, так як вибухівка виявилася надто слабкою, аби знищити конструкцію.
Через два дні (11 лютого) мінери вдруге підірвали мрію Джорджіо потужнішою вибухівкою, та все одно повністю не знищили острова. Це стало першим й поки єдиним збройним втручанням Італії після Другої світової війни.
Свою справу кілька днів потому зробив шквальний вітер, повністю зануривши платформу на морське дно.
Острів Троянд після другої детонації вибухівки
Кінець мрії та екранізація історії
Через кілька років, дайвери занурилися до морського дна, де раніше стояв острів, й дістали невеликий шматок платформи, який згодом подарували так і невизнаному президенту.
Найбільшим ударом для Джорджіо Рози стало навіть не саме знищення острова, а рахунок, який йому прислав італійський уряд, з вимогою оплатити вибухівку, у розмірі 11 мільйонів лір (приблизно 5 760 євро або 192 000 гривень).
Італійський інженер-мрійник помер у 2017-у у віці 92-х років, так і не заплативши жодного центу.
Джорджіо Роза в старості
У грудні 2020-го року історію Джорджіо екранізували. Герой перед самою смертю особисто дав згоду на зйомки фільму про його творіння. "Rose Island" доступний для перегляду на платформі Netflix.
Нещодавні оновлення:
31.01.2024: Переглянули статтю. Додали нову інвормацію. Інформація досі актуальна.
