Кирилівка 12 жовтня 2020 18:29 2736 👀

Як віддалено працювати на морі і при цьому відпочити: лайфхаки фрілансерки

Як то працювати і відпочивати на морі Олена Високолян

Олена Високолян Журналістка і мандрівниця

Працювати на морі – звична історія для місцевих, які ділять своє життя і заробіток на "сезон" і "несезон". А ще для тих, хто приїжджає на узбережжя створювати курортну атмосферу: працювати аніматорами, офіціантами, прибиральниками, мангальщиками чи тату майстрами з хни.

Журналістка-фрілансерка, фотографка та відеографка Олена Високолян поділилась з "О, Море" своїм досвідом відпочинку і роботи біля моря.

дівчина на фоні сонця що сходить над морем Олена Високолян – журналістка-фрілансеркаАвтор: Олена Високолян

Я так ніколи не робила. Але цього року спробувала щось зовсім нове: я приїхала на море з ноутбуком у пошуках фрілансерського балансу поміж робочих зідзвонів і бурхливих хвиль Азовського моря

Скільки потрібно грошей для фрілансу біля моря

Колись я бачила в Instagram, як люди з успішного життя літають працювати в теплі краї. Там вони заробляють свої 800 доларів з підвищеним закордонним комфортом і публікують красиві фоточки ноутбука на тлі пальм.

А я що? Я їду на Азовське море в богом забуте село. Але емоцій у мене не менше, бо працювати на морі – картинка з мого уявного красивого життя. І реалізовується вона, як виявилося, дуже просто, навіть на мінімальну зарплату.

У моєму рюкзаку старий ноутбук із затертими наліпками, купальник з тюльпанами, шорти, вовняна кофта і шкарпетки – тут в українському Приазов'ї на мене чекає непередбачуваний вересень.

Я виходжу з автобуса, знімаю маску і вдихаю солоне повітря. Мене вітає славний Тубал в обличчях кількох продавців майже порожнього базару, бродячих собак і запізнілих відпочивальників. Попри гарну погоду, вересень тут – напівмертвий сезон. Але мені цього й треба. Я хочу знайти тут спокій, красу і свого роду випробування, дауншифтинг за свої гроші.

Вимог до моєї "штаб-квартири" у мене було небагато: інтернет, відстань до моря і ціна. На Booking розраховувати немає чого: про все варто дізнатися телефоном, а краще їхати за рекомендаціями перевірених людей. Тубал знайомий мені з дитинства, і це має врятувати мене від обманутих очікувань. Зрештою, у моєму райдері тільки море і хороший зв'язок.

медузи на березі Азовського моря Тубал (Новокостянтинівка) – курортне селище на ЗапоріжжіАвтор: Олена Високолян

Офіс у польових умовах

Я встигаю кинути рюкзак, помити руки і відкрити ноутбук, як починається мій робочий дзвінок. Ніхто не здогадується де я, і це найбільший плюс дистанційної роботи (крім роботи в піжамі, звичайно).

Думка про пляж дуже мотивує не відволікатися на фейсбуки і сторіс. Чим швидше я заповнюю свої ексель таблички, монтую відео чи пишу тексти, тим швидше роблю собі перерву на зустріч з морем. Це правило діятиме до кінця моєї робочої "відпустки".

Щоб не вийшло "ні те, ні се", я щодня складатиму графік. Подумки, від руки чи в телефоні – значення не має. Головне – це втримати баланс: не працювати з ранку до смерканку і не забивати на роботу через курортний настрій.

Медузи на березі Азовського моря Важливо зберігати баланс між відпочинком і роботоюАвтор: Олена Високолян

Насправді, ніякої двіжової атмосфери тут і немає. Жодних дискотек, атракціонів чи ресторанів. Слухайте, тут навіть немає аптеки і банкомату

Сказати, що це село – теж неправильно, бо місцеві живуть за кілька кілометрів від моря, а тут, на узбережжі лише кілька баз відпочинку, два магазини, кафе "Гном" і кілька продавців бичків, вина і винограду. Тут своя дуже повільна атмосфера закинутості. І якраз вона мені й подобається.

На Тубалі кілька баз відпочинкуОлена Високолян

Аптеки чи банкомату тут немаОлена Високолян

Вересень на Тубалі – напівмертвий сезон

Житиму я в простенькому будиночку з виглядом на море, і в зірках мої апартаменти не міряються. Старий розкладний диван, неробочий телевізор, тумбочка і килимок на стіні – всередині.

Кухня – маленька відкрита веранда з холодильником, електричною плитою, умивальником і столом. Звідси я і бачитиму море кожного дня. Душ і туалет – окремо в приміщенні з іншого боку. Як бонус – домашня тваринка, з якою ми познайомимося пізніше.

Вся ця радість коштуватиме мені 100 грн за добу. Але можна й дешевше. Власники майже порожньої бази відпочинку не відмовлять тому, хто вміє красиво торгуватися. Я ж тільки вчуся.

Важливо, що для "офісу" я спеціально обираю інше місце. Щоб буквально ходити на роботу. І вересень для цього ідеальний час. На величезній базі зайнято лише кілька будиночків, тому я почуваюся дуже вільно. До мого помешкання інтернет не дотягується, але я не погоджуюся переїхати ближче.

база відпочинку з виглядом на море Офіс в польових умовах на березі Азовського моряАвтор: Олена Високолян

Логіка така: живу з виглядом на море, з 9 ранку працюю на терасі іншого порожнього номера з wifi, на обід виділяю десь 1,5 години, щоб приготувати, поїсти і трішки повалятися в гамаку, який почепила в дворі між двома вишнями, снідаю і обідаю – на порожній терасі другого поверху з виглядом на море, де теж ніхто не живе. Потім я працюю ще кілька годин і стараюся вже о 17:30 закрити ноутбук, щоб збиратися на вечірню прогулянку.
Розподіл простору допомагає мені налаштувати тут ритм життя.

Як побудувати свій робочий день, щоб встигати відпочити

Дивна річ, але будильник на морі був не потрібним. Я переодягаюся в купальник вже за кілька хвилин після прокидання, швидко збираю речі і вибігаю на пляж. Прохолодний ранок і зарядка на березі працюють краще, ніж кава.

До речі на неї тут точно не треба розраховувати. Зате у вас завжди золота картка на ранкове плавання. Так, через медуз, це схоже на спорт, ніби плавання з перешкодами, або на вправу для боротьби зі страхами. Я обрала останнє. Тому це стало пригодою, боротьбою з медузами, як з внутрішніми демонами. Я б назвала це спортом-медитацією, і треба сказати, що вжалилася я лише один раз.

Медузи на березі Азовського моря Медуз цього року на Азові було багатоАвтор: Олена Високолян

Після моря я готую собі красивий сніданок-імпровізацію. Це теж свого роду виклик. Ну не купиш ти тут фалафель, сир брі чи авокадо. Навіть лаваш не завжди купиш. Якогось ранку я подумала про сирну піцу і засміялася.

Я в красивому, але забутому селі. І це ключове. Але саме це і створює цю атмосферу пригоди, яка буде зі мною до кінця

Тут ти вчишся пристосовуватися і бути винахідливим, але не так жорстко як в горах чи на острові. Ти приходиш на базарчик і обираєш з того, що є, розпитуєш, домовляєшся і торгуєшся. Радієш, що привезли виноград, сумуєш, що сезон персиків закінчився, замовляєш домашній сир, ніби на чорному ринку.

продуктовий ринок на Тубалі На місцевому ринку вибір продуктів невеликийАвтор: Олена Високолян

– Вам 600 грамм? Я вам завтра привезу. Буду с восьми.

– Персики? У меня уже отошли.

– Валя, виноград есть?

– Могу с магазина завтра привезти.

– На рибу дасте знижку?

– А сколько вы хотите?

– Дыня? На 7 гривен получается.

– Девушка, берите бычок!

Все це таке живе і цікаве, таке відмінне від світу вільних кас, бонусних карток і самообслуговування, що сприймається як велика цінність. Так, піци тут не буде, але буде паста з сиром і помідорами, тушковані овочі і в’ялений азовський калкан, а ще картопляне пюре, яке доведеться робити виделкою і тішитися так, наче це якась унікальна страва.

Сніданок-імпровізаціяОлена Високолян

Сезон винограду був саме у розпаліОлена Високолян

Диня заважила на 7 грнОлена Високолян

Вчуся бути винахідливою, готуючи з того що є

Що робити вільний час у Тубалі?

Після роботи я заходжу в магазин по йогурт і печиво і в останній момент розумію, що гроші лишилися в іншій кишені.

– Ничего страшного. Завтра занесете, когда будете идти на пляж, – каже мені продавець і я просто ніяковію.

Ввечері я знову йду на море. Завжди спішу до шостої, щоб не пропустити захід сонця – улюблений час доби. Плавання після роботи знову ж, як медитація. Час, щоб обдумати, переключитися, побути наодинці з собою. Розваги ти тут влаштовуєш собі сам. Гуляєш вздовж берега, пишеш нотатки, спостерігаєш за морем і вітряками, які невтомно крутяться на горизонті.

маяки на горизонті Азовського моря вночі Нічний краєвид на Азовське мореАвтор: Олена Високолян

Спостерігаєш за людьми, які живуть на березі в наметах, робиш фотографії, думаєш. Найкраще виходить думати. Без залипання в соцмережах і відволікання на місто. Ніби живеш десь біля лісу, куди гарно прийти в будь-яку погоду. З морем так само, але коли ця опція є завжди, нею часто не користуються. Ну як одесити, які роками не бувають на морі. А тут ти використовуєш кожну можливість.

Звичайно, не все ідеально. Хоч тут немає пахлави і гарячої кукурудзи, тут є люди з портативними колонками, і часом вони вмикають їх дуже невчасно. Ну тобто у них своя атмосфера, а в мене своя. І коли я пливу, обминаючи медуз на заході сонця, я думаю, що саундтрек "Опять пошел налево" сюди зовсім не підходить.

Взагалі ця атмосфера осіннього моря здається мені дуже кінематографічною. І якщо ви хочете повторити мій досвід, складіть собі наперед плейлист і візьміть навушники. Або йдіть подалі від людей. На щастя, у вересні такі місця знайти неважко. Нікуди не подітися хіба від рибалок, але вони, як правило, мовчазні.

машина на краю берега Азовського моря У вересні людей тут зовсім небагатоАвтор: Олена Високолян

З мінусів ще можна назвати й людей, які не сприймають тих, хто приїхав сюди працювати. От я сиджу, працюю за комп'ютером, а до мене підходить дівчина в блискучій сукні і кличе розважатися:

– Девушка, милая, нельзя столько работать! У нас там есть шашлыки, пиво и овощи!

Приємно, але не хочеться, щоб на тебе дивилися з таким співчуттям. Тому приготуйте собі універсальну відповідь, щоб пояснювати, що у вас все нормально.

На самоті з хвилями: як поїхати в соло-подорож на море

Така поїздка – це можливість побути з собою і навчитися радіти простим речам. Настільки простим, як плавання без медуз, як гарячий душ після прохолодного моря, як хороша кава, яку ти вип'єш вже вдома.

Це одночасно і вихід із зони комфорту, і пошук комфорту в самій собі. Звучатиме дивно, але коли я побачила, що під ліжком шкрябається миша, я прийняла її як сусідку

А коли побачила зранку, що вона сходила в туалет в немиту з вечора тарілку, я дуже сміялася. Коли лежала вночі на пляжі і побачила як просто наді мною впав метеор, я як дитина відкрила рот від захоплення. Так само, коли в останній вечір я побачила, що з води виринає плавник дельфіна.

пляж з каменями на <a href= Азовському морі" class="img-responsive" src="/upload/article/o_1eke8odn0u5mtcq1i15at2lse8s.jpg" />Наодинці з морем вчишся радіти простим речамАвтор: Олена Високолян

Це якийсь особливий досвід, який можна пережити наодинці. І фішка в тому, що якщо все правильно організувати, то це справді схоже і на подорож, і на відпустку. Мені навіть вдалося організувати для себе похід.

У свій вихідний я спонтанно вирішила піти до вітряків. Наскільки вони далеко, я не знала, але через півтори години я заворожено дивилася на вітряного велетня зблизька і не вірила, що здійснила мрію.

Це Ботієвська вітроелектространція – найбільша в Україні. Про те, що там щотижня відбуваються безкоштовні екскурсії, я дізналася вже вдома. Але форма реєстрації чомусь неактивна, тому я не сильно засмутилася і записала це собі на наступний раз.

вітроелектростанції на Ботієвській ВЕС Вітряки на Ботієвській ВЕСАвтор: Олена Високолян

Їхати з моря мені не хотілося, але прогноз погоди таки переконав взяти зворотній квиток починалася осінь, до якої я була не готова. Тому тепер гріюся спогадами і ділюся порадами свого успішного робочого відпочинку: